Витративши батьківський спадок, вона стала на шлях розпусти. Щоб врятувати загиблу душу, Господь послав їй рятівника. Під виглядом багатого відвідувача до неї прийшов святий старець. Слова покаяння, мовлені старцем, настільки схвилювали дівчину, що вона розкаялася і пішла за ним у пустелю. Виснажена дорогою, Таїсія прилягла відпочити і вже не прокинулася. Святого старця огорнула печаль за загиблою душею, яка так і не встигла покаятися. Але голос сказав йому: "Одна година її покаяння була більшою за довгі покаяння тих, які не виявили такого самозречення".
