Православна Здолбунівщина

Мучеником робить не одна лише смерть, але й душевний стан.
Святитель Іоанн Златоуст

Сьогодні Православна Церква вшановує пам'ять святого великомученика Георгія Переможця. Він жив у IV столітті в Кападокії, яка входила до складу Римської імперії. У перші століття християнства за часів правління поганських володарів Римської імперії православні в муках віддавали своє життя за Христа.

Святий Георгій народився у віруючій християнській родині. Його батько прийняв мученицьку смерть, коли святий Георгій був ще дитиною. Мати любила сина і виховала його в благочесті. Досягнувши повноліття, святий Георгій став відважним воїном. Він виділявся серед інших розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Юнак швидко досягнув високих військових звань і став однією з наближених осіб до імператора. Одного разу імператор, який ненавидів християнство, на раді Сенату надав своїм намісникам повну свободу в розправі над християнами: дозволялося спалювати їхні книги, руйнувати церкви, а самих їх катувати.

Дізнавшись про це, святий Георгій роздав своє майно вбогим і, прийшовши в Сенат, відкрито заявив, що він християнин: «Я раб Христа, Бога мого, і свідчу про цю істину». Один з сановників повторив слова Пілата: «Що є істина?». На це святий Георгій відповів: «Істина є Сам Христос, Якого ви гоните».

Здивований імператор, який любив і поважав Георгія, спробував умовити його зректися своїх переконань і принести жертву ідолам, обіцяючи земну славу. На це святий Георгій відповів: «Ніхто і ніщо не ослабить моєї віри». Почувши сміливу відповідь імператор наказав своїм охоронцям виштовхнути списами святого Георгія з приміщення, але тверда сталь зігнулася, коли торкнулася тіла мученика, не причинивши йому болю. Гонителі кинули святого в темницю, де закували ноги в спеціальні колоди, а груди привалили важким каменем.

Наступного дня імператор Діоклетіан знов покликав хороброго хлопця до себе і переконував його зректися християнства, а коли це не вдалося, велів колесувати Георгія. Під час цих страшних тортур хлопець жодного разу не застогнав. Спочатку він голосно славив Бога, потім тихо молився і, зрештою, замовк. Імператор вирішив, що він мертвий і наказав зняти тіло з колеса, а сам пішов у капище, щоб принести подячну жертву ідолам. У цей час надворі несподівано стемніло, гримнув грім і пролунали слова: «Не бійся, Георгіє, Я з тобою» і явився Ангел Господній у вигляді світлоносного юнака, який поклав руку на святого мученика і сказав: «Радуйся!» - і святий Георгій став здоровим. Присутні, побачивши таке диво, увірували в християнського Бога.

Імператор поставив за мету зламати віру святого Георгія і звелів кинути його в яму, засипати негашеним вапном і закопати живцем. Три дні тіло святого було в ямі, а коли відкопали, то він був живим і здоровим. Його знову катували, сікли воловими жилами, але він усе стерпів; намагалися отруїти, але отрута не подіяла; святий, як і раніше, викривав язичницькі марновірства і славив Ісуса Христа.

Подвиг і дива святого Георгія тільки збільшили кількість християн, а тому імператор хотів-таки змусити святого мученика принести жертву поганським богам. В останню ніч святий мученик старанно молився Богу, а уві сні йому явився Сам Господь, Який підняв його Своєю рукою, обійняв, поцілував і, поклавши на його голову вінець, сказав: «Не бійся, а дерзай і сподобишся Царства зі Мною».

На судилищі імператор запропонував святому Георгію стати співправителем. Святий вдавано погодився. Та коли його привели до ідолів, щоб принести жертву богам, святий Георгій сотворив хресне знамення і розмовляв з ідолами, як із живими, а біси, що сиділи в ідолах, відповідали йому. Після слів великомученика: «Як же осмілюєтеся ви бути тут, коли сюди прийшов я, служитель Істинного Бога?!» - ідоли впали і розсипалися. Поганські жерці почали кричати: «Вели вбити цього чарівника».

Імператор Діоклетіан засудив його до смертної страти через відсікання голови. Прийшовши на місце страти, святий Георгій спокійно і мужньо схилив свою голову під меч. Було це в день Пасхи у 303 році. Вічна слава йому!

Тіло святого Георгія поховали в місті Ліді. За часів Костянтина Великого там було збудовано храм на честь великомученика, де й зберігаються його нетлінні святі мощі.

Свята Церква називає великомученика Георгія Переможцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою він довів силу Ісуса Христа, і з Його підтримкою переміг імператора.