Православна Здолбунівщина

Іоанн Предтеча, пророк божественный,
обличивый Ірода, бысть обезглавленный.
Дщер жены Іродовы, безстыдно скакаше,
просила єго главы, Ірод єй отдаше.

Євангеліє від Матфея

Про нього Сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він -найбільший. Він суворий подвижник. Життя його - суцільний подвиг. Він носив тільки необхідний одяг, покриваючи своє тіло шкірою верблюда й підперезуючись широким поясом. Жив в пустині. Харчувався тільки диким медом і акридами. Він не пив вина. Він у подвигу усамітнення готував себе для великої справи - приготувати серця й розум людей до прийняття Христа Спасителя. Пророк Іоанн був обраний Богом Предтечею обітованого Месії. В його особі поєдналися останній пророк Старого Завіту і перший пророк-мученик Нового Завіту. А сьогодні Православна Церква згадує в своїх молитвах мученицьку кончину цього великого святого-подвижника.

Після Хрещення Господнього святий Іоанн Хреститель був кинутий в темницю Іродом Антипою, четверовласником, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини і в кожній частині поставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа одержав від імператора Августа в управління Галілею). Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20).

В день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисяченачальникам. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями і догодила Іроду. У подяку дівчині він присягнувся дати все, про що б вона не попросила, навіть половину свого царства. Тоді танцівниця, порадившись зі своєю злобною матір'ю Іродіадою, просила дати їй негайно ж на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іоанну і віддати Саломії.

За переказами, вуста мертвого проповідника покаяння ще раз відкрилися і вимовили: "Ірод, не добре тобі мати дружину Пилипа, брата твого". Саломія узяла блюдо з главою святого Іоанна і віднесла своїй матері. Несамовита Іродіада сколола язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, похоронила святу голову Іоанна Хрестителя в глиняній посудині на горі Єлеонській, де в Ірода була власна ділянка землі.

Святе тіло Іоанна Хрестителя узяли в ту ж ніч його учні і погребли в Севастії, там, де звершилося лиходійство. Після вбивства святого Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час. Понтій Пілат, правитель Іудеї, посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23, 7-12).

Суд Божий звершився над Іродом, Іродіадою і Саломією ще за їх земного життя. Саломія, переходячи взимку річку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її знаходилася над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, виробляла безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла до тих пір, поки гострий лід не перерізував її шиї. Тіло її не було знайдене, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм главу святого Іоанна Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військо проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий та ув'язнений до Галії, а потім до Іспанії, де вони і загинули.