Православна Здолбунівщина

Посеред храму стоїть велике Розп’яття-Голгофа. Відкриваються царські врата і з вівтаря виноситься святе Євангеліє, яке священик розміщує на аналої перед Хрестом. Так розпочинається Пассія. Ця православна служба була складена в середині ХVІІ століття митрополитом Київським Петром (Могилою) і служиться 4 рази на рік ( за кількістю євангелістів) у дні Великого посту.

Слово «пассія» походить від латинського «passio», що означає страждання. Її чин складений з піснеспівів Страсного тижня та євангельських читань про страждання Господа нашого Іісуса Христа, а також інколи акафісту Страстям Господнім або Хресту.

Появу цього чину пов’язують з католицьким впливом на православне богослужіння. Та, якщо розглянути пассію католицьку, то вона більше нагадувала театралізоване дійство, в якому брали участь священики, одягнені у певні костюми і кожен читав свою роль в уривку із Страсного Євангельського циклу. Читання переривалось музикою і співами. Католицька Пассія в основному була спрямована на почуття, викликала співпереживання стражданням Христа. Основним результатом цих співпереживань була спроба зрозуміти, що Господь відчував у момент, коли Його всі зреклися, коли юрба сміялася над Ним, коли Його розпинали. Та людина може щиро співпереживати талановито поставленому дійству, але при цьому бути байдужою до власного душевного стану.

В православному розумінні співпереживання стражданням Христа виражається словами апостола Павла про необхідність розпинати свою плоть «з страстями і похотьми». Чи приймемо ми на себе добровільно хрест самовідречення і підемо за Спасителем? Чи зможемо ми, так як Він, смиренно, переносити всі образи від друзів і ворогів, молитися за них.

З приходом Великого посту кожна людина повинна згадати за що так тяжко, а головне безневинно страждав Христос. А страждав Він за нас. Ми про це забуваємо і витрачаємо своє життя на розваги, на пусті розмови. Побут нас затягує в свою круговерть і ми все далі й далі відходимо від церкви і від Бога. Пассія – одне із богослужінь, яке здатне пробудити нашу душу до покаяння, зможе нам нагадати, кому ми завдячуємо життям, ретельніше проаналізувати своє життя, та звернутися до Бога з молитвою: «Господи, помилуй!»

 

 

Фото:

 

Розп’яття-Голгофа

 

Настоятель храму, о. Олег Зелінський

 

Віруючі на молитві в храмі

 

Царські врата храму