Православна Здолбунівщина

Під час служби у Цурківському храмі в день Троїцької поминальної суботи

 

Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні споминання спочилих християн. Одним з таких днів є Троїцька батьківська поминальна субота, яка завжди відбувається напередодні святкування П’ятидесятниці. В Троїцьку Суботу Церква закликає нас , ще з Апостольських часів, звершувати поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відобразилось викуплення світу "освятительно-звершувальною" силою животворчого Пресвятого Духа.

Свято Святої Трійці - це свято заснування Церкви, і починається батьківською Троїцькою поминальною суботою, коли особливо поминаються всі покійні. Таким чином вони прилучаються до святкування заснування Церкви Христової. В день заснування Церкви, день Святої Трійці, Дух Божий все в світі освятив: і живих, і померлих. Тому отці Церкви від заснування Церкви поминали померлих, своїх батьків, братів і сестер. Панахиди служились ще в катакомбній Церкві, коли перші християни були гнані в Римській імперії. І слово "панахида" в буквальному перекладі з грецької мови означає "служіння вночі", молитва вночі за покійних. Коли Церква стала вільною, то панахида вийшла з катакомб і стала службою за покійних. З часом в Церкві з’явилися особливі поминальні суботи у Великий піст, Дмитріївська, Троїцька Поминальна Субота.

Батьківською ж субота називається тому, що батьки ближче за всіх до своїх дітей. А поминають раніше тих, хто ближче по плоті. Звичайне поминання починається з покійних батьків, віруючі моляться за тих, що народили їх, прародичів, тому поняття "Батьківська субота" пов'язане з кровними узами. Близькі йдуть в світ інший з пристрастями, пороками, гріхами, тому православні в ці дні поминання особливо моляться і просять у Святого Духа, Ісуса Христа, щоб він помилував їх. У храми приносять милостиню: хліб, єлей та інше, пишуть поминальні церковні записки з іменами покійних, православні вимолюють у Бога прощення гріхів покійних. Самі покійні вже не можуть нічого для себе вимолити, вони можуть молитися за живих, але не за себе.

Тому ми, як православні християни, повинні також завжди у ці дні поминати наших покійних, молити Господа щоб простив їхні гріхи та дарував життя вічне. Амінь.