Православна Здолбунівщина

 

Цими словами під час служ- би Божої супроводжується винесення Святого хреста, що є символом Свя- того Древа Господнього, на якому був розп’ятий Господь наш Ісус Христос. Люди з благоговінням стають на коліна, преклоняються перед святинею. Господь ніс свій важкий Хрест на Голгофу, поливаючи шлях Святою Кров’ю і потом. Падав і піднімався, знемагав від спраги і втоми, але ніс свою нелегку ношу смиренно, без нарікань. Ніс її, щоб померти в страшних муках і бути похованим, і воскреснути в третій день. Ніс її, щоб врятувати нас від гріхів наших, спокутувати нам провини. Бог так по- любив люд свій, що віддав за нас Cина Cвого Єдинородного на муки заради на шого спасіння.

З тих пір у кожної людини свій хрест, який вона несе усе життя. Хтось несе легкий хрест, а комусь доводиться нести важкий. Господь не дає нам важчий за той, який ми в змозі понести. Маленька дитинка під час хрещення отримує свій маленький хрестик. Він також є частинкою Святого Древа Господнього. Закінчуємо ми свій земний шлях також з хрестом, який ставиться на могилку. Свій хрест кожен з нас повинен нести смиренно, як робив це Іісус Христос.

Не легкий хрест випав і нашій громаді Свято-Михайлівської церкви в селі Здовбиця. Дивлюся на повну церкву люду Божого, душа радіє, а в пам’яті мимоволі постають ті часи, коли нашу громаду вигнали із нашої церкви. І понесли ми тоді наш спільний великий хрест гоніння і образи. Були служби Божі просто неба, під лютим вітром, дощами і снігопадами. Служили в сільскій раді і в хаті. Не було ні ікон, ні потрібних для служби речей, але була велика ласка і благодать Божа. Напевне саме її відчували люди. Не зважаючи на труднощі і гоніння, зносячи зневагу і образи, не зреклися віри святої православної, ні відвернулися від святого Хреста Господнього. І те світле Христове Воскресіння не зможе забути ніхто з вірян. Не змогла звичайна сільська хата вмістити усіх прихожан. Навколо будинку стояла величезна хмара люду Божого і вслухалась в слова святого Богослуження. Не дзвонили тоді дзвони, бо їх не було. Тихенько вийшли з хати і почали обходження. Попереду несли простенький дерев’яний хрест. Радістю світилися обличчя людей. Всі вітали один одного словами: «Христос воскрес!», і чули у відповідь: «Воістину воскрес!». А навколо цвіли ніжним цвітом вишні, вкриваючи рідну землю білими, чистими пелюстками, і здавалося що разом з ними приходила до нас ласка Божа, благодать і Боже благословення.

За те літо ми таки побудували нову церкву на місці хати. І тепер у нашому храмі є все для служби Божої. Дзвони з мелодійним трепетним звуком кличуть нас до храму. І як колись, приходять на службу багато людей, багато молоді і діточок. Хрест святий об’єднує нас у вірі Христовій, йому наше поклоніння. Несіть свій хрест смиренно і терпели во. Не зраджуйте Церкви святої і віри православної. Любіть один одного, як заповідав нам Господь наш Іісус Христос. І хай Боже благословення і благодать будуть з вами!