Православна Здолбунівщина

Як відомо, 26 січня у Києво-Печерській Лаврі відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. На жаль, здоров’я Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира не дозволило йому особисто очолити засідання Священного Синоду і прийняти відповідні рішення. Його Блаженство є і залишається нашим Предстоятелем, але, оскільки обставини склалися так, що нині Блаженніший знаходиться у лікарні, а життя Церкви продовжується, через те, на підставі 17 пункту IV розділу Статуту про управління Української Православної Церкви, засідання Священного Синоду Української Православної Церкви проходило під головуванням старішого за хіротонією постійного члену Священного Синоду. На сьогоднішній день старішим за хіротонією постійним членом Священного Синоду є Високопреосвященніший митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел.

На Синоді розглядалися поточні питання церковного життя. Були й такі питання, що стали резонансними, як нам стало відомо із засобів масової інформації. Зокрема, це призначення владики Павла, митрополита Вишгородського та Чорнобильського, тимчасово керуючим Київською єпархією, а також скасування рішень минулого Синоду, який доручив керувати Київською єпархією комісії у складі трьох осіб, вікарних єпископів Київської Митрополії. Як показала практика, такий механізм керування на період хвороби Блаженнішого був неефективним. Необхідно приймати рішення, підписувати документи, тому постало питання: хто цим має займатися. Однозначно, це має робити одна особа, тому що у випадку, коли управлінням займається комісія, необхідно визначити, хто саме буде підписувати документи, і тут виникають деякі складнощі. Щоб розвіяти різні інсинуації, я хотів би сказати, що Синод пропонував покласти цю відповідальність за керування Київською єпархією на мене, але я відмовився через те, що маю свою досить велику Білоцерківську єпархію, крім того, як керуючий справами УПЦ, я займаюся і загальноцерковними справами, тому управляти такою величезною єпархією, якою є Київська, було б для мене надзвичайно важко. Керувати Київською єпархією було доручено владиці Павлу, оскільки він завжди у столиці, в Лаврі, знає ситуацію, яка має місце і в Києві, і в Київській області. Це була найбільш підходяща кандидатура.

Також було внесено зміни у керівництво будівництвом Воскресенського кафедрального собору. Владику Олександра звільнили із настоятельства Всесвятського храму, тому що, як показала практика, процес будівництва є надзвичайно складним, і щоб керувати цим процесом, а також його фінансуванням, потрібна людина, яка дуже добре знається у всіх цих справах. Такою людиною в нашій Церкві є Викопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній, який побудував уже не один храм, у тому числі, у нього є досвід будівництва великих храмів. Тому було вирішено доручити контроль за будівництвом цілого комплексу Свято-Воскресенського кафедрального собору саме владиці Софронію.

Крім того, відповідно рішенню Собору Української Православної Церкви, який відбувся 8 липня минулого року у Києво-Печерській Лаврі, було доручено створити Комісію по внесенню змін і доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви. Високопреосвященніший митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон як голова Комісії представив на затвердження склад Комісії, яка буде займатися внесенням змін і доповнень до Статуту. Але я хотів би зауважити, що Комісія буде лише готувати відповідні зміни і доповнення, а кінцеве рішення про прийняття або неприйняття цих змін належить Собору єпископів Української Православної Церкви.

Разом з тим було прийнято рішення про створення Оргкомітету з відзначення 20-річчя Харківського Архієрейського Собору і Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира на кафедрі Київських митрополитів. Очолити цей Оргкомітет також було доручено владиці митрополиту Павлу, і на наступне засідання він має подати план заходів, які будуть присвячені відзначенню цих знаменних дат.

Хочу сказати, що на засіданні Священного Синоду було прийнято також ряд інших рішень з питань поточного життя Української Православної Церкви, які жодним чином не відбиваються якимось негативом на загальному стані наших церковних справ. Життя нашої Церкви іде мирно, спокійно, за винятком того, що деякі біляцерковні або нецерковні люди намагаються у кожному рішенні Священного Синоду знайти щось таке, що б протирічило Статуту про управління Української Православної Церкви, чи було спрямовано проти особи Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира.

Користуючись нагодою, я хотів би спростувати ці домисли, які є тільки домислами: і відносно обрання місцеблюстителя, і відносно обрання заступника або виконуючого обов’язки Предстоятеля… Взагалі розмова на ці теми не велася і не ведеться, ані в кулуарах, ані на Священному Синоді. І я хотів би авторитетно заявити, що це все неправда, про що, на жаль, пишуть на сайтах і в блогах в Інтернеті та в інших ЗМІ.

Блаженніший Митрополит Володимир є і залишається нашим Предстоятелем, але всі ми люди – Блаженніший захворів, і ми молимося, щоб Господь допоміг йому якнайшвидше одужати, щоб він зміг в повній мірі приступити до виконання своїх обов’язків. Про це молиться вся Церква. І, дякувати Богу, стан Блаженнішого покращується, хоча, може, не такими швидкими темпами, як би нам того хотілося. Але все в руках Божих, і ми віримо, що прийде той час, коли Блаженніший, по волі Божій, прийде і буде керувати нашою Церквою, як це було раніше.

Крім того, я хотів би спростувати думки відносно того, що члени Священного Синоду не відвідали Блаженнішого у день засідання Синоду і Митрополит Володимир не знає про рішення, які було прийнято. Все це неправда. Напередодні Священного Синоду ми з владикою архієпископом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром були у Блаженнішого, обговорили всі питання, які мали підніматися на Синоді, і Блаженніший був у курсі всіх справ. У день проведення Священного Синоду владика Олександр і митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар також відвідали Блаженнішого і доповіли йому про ті рішення, які було прийнято на Синоді. Говорять про те, що Блаженніший може не підписати тих рішень, які було прийнято на Синоді. Це також не відповідає дійсності. Тому що рішення на Синоді приймаються колегіально, тобто, згодою всіх членів Священного Синоду, і Блаженніший ставить свій підпис тільки тоді, коли є згода всіх членів Синоду. А тому, якщо приймалися рішення, то практично всі питання, які піднімалися на Синоді, приймалися одноголосно. Якщо Блаженніший буде незгідний з якимись рішеннями Синоду, коли він у повній мірі повернеться до виконання обов’язків Предстоятеля Української Православної Церкви, він має право подати ці рішення на повторний розгляд, і тільки тоді вони будуть змінені, якщо буде така потреба. А наразі всі рішення Священного Синоду, який відбувся 26 січня, є дійсними і обов’язковими до виконання всім, кого вони стосуються.

Дякую за можливість прокоментувати рішення, які були прийняті на Священному Синоді, і хотів би також звернутися до тих, хто коментує рішення Синоду, не спілкуючись з нами. Це нечесно і непорядно, коли коментуються рішення Синоду Церкви і ніхто не завдає собі труда прийти і просто спитати нашу думку і дати пояснення, а користуються різними думками, які, як я вже сказав, походять від людей нецерковного або біляцерковного спрямування, і не є об’єктивними, бо це є думки окремих людей, і вони в більшості не відповідають дійсності. Українська Православна Церква, незважаючи на хворобу Блаженнішого Митрополита Володимира, живе, виконує свою місію, працюють всі Синодальні установи, і я думаю, що це та підтримка, яка сьогодні необхідна Блаженнішому Митрополиту Володимиру. Я неодноразово бував у Блаженнішого в лікарні, він завжди цікавиться станом справ. Я доводив до відома Його Блаженства, що у нас все іде своїм чином і якихось причин для турбування на сьогоднішній день немає. Думаю, що на сьогодні Блаженнішого більше турбує та необ’єктивна інформація, яку, на жаль, поширюють деякі люди і деякі засоби масової інформації.

Дуже часто сьогодні у ЗМІ потрапляє таке твердження, що нібито в Українській Православній Церкві назріває розкол, а Її єпископат поділений на дві групи: ті, хто за автокефалію УПЦ, і ті, хто проти. Віртуально створено начебто два протилежних табори. І я хотів би запитати цих людей, які роблять такі висновки про поділ єпископату за автокефалію і проти автокефалії: чи проводились якісь дослідження, чи запитували вони архієреїв, їздили по єпархіях? На сьогоднішній день, дякувати Богу, у нашій Церкві – єдність єпископату. І всі підтримують саме той статус, який нині має наша Українська Православна Церква, – широка автономія та незалежність в управлінні. А тому немає жодних підстав підозрювати, що у нас назріває якийсь розкол. Про це говорять ті люди, які хочуть, щоб в УПЦ був розкол, а подібні публікації та коментарі рішень Священного Синоду направлені на те, щоб спровокувати таке непорозуміння і серед єпископату, і серед віруючого народу, ввести в оману людей, даючи їм неправдиву інформацію. Все це неправда і вигадки. Тому я хотів би застерегти всіх, хто читає ці рядки, не вірити подібним публікаціям і твердженням.

 

 

Продовження теми тут