16:48 15 грудня – день пам’яті преподобного Афанасія, затворника Печерського, у Ближніх печерах | |
 Блаженство плачущих получити желая, день и нощь непрестанно плакал еси, имея во уме час Судный, тем по кончине твоей обрел еси утешение на Небеси, преподобне Афанасие
Тропар преподобному Афанасію, затворнику Печерському, в Ближніх печерах Святий преподобний Афанасій, пам'ять якого звершується нині, був затворником в Києво-Печерській Лаврі. Він жив у святій Лаврі, провадив життя у правді й чистоті, і після довгої хвороби помер. Ченці за звичаєм обтерли, зодягли й покрили його тіло, приготувавши до поховання. Та Господу було угодно, щоб преподобний Афанасій відкрив усьому світу, яким великим подвигом належить кожному із нас здобувати спасіння. Коли ж на третій день прийшли ченці, щоб поховати його тіло Афанасія, то побачили, що він... сидить і плаче. Братія почала питати його, як він ожив і що бачив та чув за межею земного життя. Але преподобний Афанасій не говорив їм нічого, як тільки одне слово: «Спасайтеся!». Почали вони ще більше просити його розповісти, що сталося з ним. Нарешті він сказав їм, щоб вони слухалися в усьому святих отців, наставників і братів своїх, каялися повсякчас і молилися до Господа та Його Пречистої Матері, бо ці три чесноти - найбільші. Сказав і про те, що Київська Лавра - велика святиня, тому ченцям належить молитися, щоб тут скінчити дні свої та бути похованими поруч зі святими. Також просив, щоб ніхто з них ніколи не гордився, хоч би й виконував усі заповіді Божі. Нарешті промовив: «Ні про що більше не питайте мене, але благаю вас, простіть мені». Після цього святий Афанасій затворився в печері і пробув у ній безвихідно 12 років, харчуючись тільки хлібом і водою, які він одержував через віконце. Ніколи відтоді не бачив він сонця, безперестанно день і ніч плакав, і протягом усього того часу не сказав нікому жодного слова. Один інок на ім'я Вавила, який багато років страждав на тяжку хворобу ніг, попросив віднести його до мощей блаженного Афанасія. І тільки-но торкнувся він тіла святого, як відразу зцілився, і вже з того часу до самої своєї кончини не мав жодної недуги. Діставши чудесне зцілення, Вавила розповів братії монастиря таке. «Коли я лежав і кричав від болю, раптом увійшов преподобний Афанасій і сказав: «Прийди до мене, і я зцілю тебе». Я хотів було спитати, як він потрапив сюди, але він став невидимий. Тоді я попросив, щоб мене принесли до нього - і ось дістав зцілення!»
З цього часу зрозуміли всі, що преподобний затворник Афанасій догодив Господові й має від Нього велику благодать святих: допомагати всім стражденним. Навіть тіло преподобного Господь прославив нетлінням, воно виточувало небесні пахощі і досі подає немічним, котрі благоговійно моляться біля раки з його святими мощами, зцілення, просвітлення розуму, благодатну допомогу та благословення. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |