15:12 Добрий пастир (До 90-річчя від дня народження отця Олександра Олейнічука) | |
Заштатний клірик Рівненської єпархії, митрофорний протоієрей Олександр Филимонович Олейнічук 2 квітня 2009 року відзначає свій 90-річний ювілей.
До цієї поважної дати отець Олександр дав невеличке інтерв’ю, у якому згадав своє життя.  Сучасне фото
Народився майбутній пастир 2 квітня 1919 року в селі Стара Мощаниця Мізоцького (тепер Здолбунівського) району Рівненської області. Батьків звали Филимон Йосипович та Анастасія Іванівна. В сім’ї було п’ятеро дітей, а Олександр був наймолодшим.
Коли виповнилося 7 років – пішов до школи у Старій Мощаниці, де закінчив 5 класів. У 6-ий клас ходив за 7 км у сусіднє село Будераж. Як згадує: часом пішки, часом коником. Коли розвозив зі школи по квартирах польських дітей, то діти давали по 10 грошей. Ночував після уроків в поляка Бужинського. Згадує його, як добру людину. Олександр сам готував собі їжу: пік на плиті картоплю, а інколи Бужинський пригощав тарілкою борщу, що тоді було делікатесом.
 Військовий білет батюшки Олександра
У 7-ий клас майбутній батюшка ходив вже за 14 км від дому - у село Дермань. Згадує, що зразу не міг знайти квартири. Та коли директор оголосив, що є хлопець, який приходить в школу з далека і не має де жити, до нього підійшла жіночка і запропонувала жити в неї на квартирі. Сказала: «Візьму на квартиру, тільки помагай моєму синові вчитися». Батюшка згадує, що там йому було добре, давали їсти і навіть пошили чоботи, які були дуже міцними. Через кілька років Олександр вступає до Кременецької школи псаломщиків, де навчається 2 роки, до 1938 року. Зберігся документ про закінчення цієї школи, виписаний польською мовою. Польською мовою велась вся документація того часу, хоча навчали дітей українською.
 Свідоцтво про закінчення школи псаломщиків
Після закінчення школи був призначений псаломщиком у Воскресенську церкву с. Мала Горанка Почаївського району Тернопільської області.  Батюшка і матушка (сучасне фото)
В 1941 році був переведений у с. Ступно Здолбунівського району і призначений помічником псаломщика, а у 1943 році – псаломщиком. У с. Ступно познайомився зі своєю майбутньою матушкою Кочубей Марією Іванівною, 1924 року народження, місцевою жителькою. Вінчались у 1943 році. У 1945 році народився син Анатолій, який зараз живе у м. Дніпропетровськ, а у 1951 році – син Георгій, який проживає у Млинові.
6 березня 1945 року був рукоположений в диякона, а 6 листопада цього ж року - у священика Преосвященнішим Ніколаєм (Чуфаровським), єпископом Волинським і Ровенським. Першою парафією отця Олександра стала Свято-Михайлівська парафія с. Ставрів Острожецького (тепер Млинівського) району. Тут він прослужив 3 роки. Далі була парафія апостола Луки в с. Яловичі того ж району. Ще через 3 роки був переведений у свято-Параскевський храм с. П’яньє. Через 4 роки переведений у Покровський храм с. Бронники, де прослужив 1 рік. Коли переїздили з села П’яньє до села Бронники, продали корову. У Бронниках жили за ці гроші, тому що майже не отримували зарплати. Коли гроші закінчились, стало жити дуже важко. Батюшка з вдячністю згадує благочинного Рівненського району отця Коршуна Григорія Івановича, як добру людину. Саме він допоміг сім’ї отця Олександра, забравши його служити у Різдво-Богородичний храм с. Заріцьк. На цій парафії отець Олександр прослужив 23 роки. Про парафіян згадує з любов’ю і каже, що то були дуже добрі люди. Парафіяни Заріцького храму любили і допомагали своїм священикам і навіть заповідали своїм дітям і онукам не забувати батюшок. З великою радістю розповідає отець Олександр, що вже у цьому році приїхали внуки його заріцьких парафіян і привезли подарунки: пшеницю, мед, елітне насіння картоплі і багато іншого. У 1980 році батюшка з матушкою переїздять жити і служити у своє рідне село Стару Мощаницю. Хату купують у селищі Мізоч. Прослужив у Старій Мощаниці отець Олександр 6 років. Каже, що люди там дуже добрі, гляділи його, як батюшку, але дуже важко було доїжджати і тому через 6 років отець Олександр призначається на службу у село Мала Мощаниця Здолбунівського району на місце отця Сергія Броякова, який захворів і тому залишив парафію. Автобус ходив з Мізоча до самої церви і 9 років батюшка доїздив і служив у маломощаницькому свято-Михайлівському храмі. Звідти й пішов на пенсію 12 грудня 1994 року. За довгі роки служби на ниві Христовій отримав всі священицькі нагороди. З нагоди 90-річчя від дня народження отець Олександр Олейнічук отримав, за клопотанням Архієпископа Рівненського і Острозького Варфоломія, грамоту Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України. Рівненське єпархіальне управління виділило ювіляру посильну грошову допомогу. Жителі селища Мізоч, де й зараз живуть батюшка й матушка, також люблять і поважають стареньких, а тому завжди стараються допомогти їм добрим словом, або ділом. Отже, батюшці - 90 років. Його матушці – 85. Живуть самі, хворіють, але духовно торжествують. За своє життя дякують Богові. Як говорить отець Олександр, він завжди пам’ятає слова святителя Іоанна Златоуста, що за все, що Бог посилає, треба дякувати Богу. А про своє прожите і майбутнє життя ювіляр говорить словами молитви Господньої: «да будет воля Твоя». З ювіляром розмовляв благочинний Здолбунівського району, протоієрей Олександр Карпюк.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |