| Головна » Статті » Мои статьи |
Кримський Афон
По трасі від Севастополя до Сімферополя лежить невеличке містечко Бахчисарай. Вїзджаємо у місто, неширока дорога стає все вужчою і вужчою . Невдовзі перед нами постали скелі, які нависли над вузенькою вуличкою - все містечко лежить в ущелині Мар’ям-Дере. Прямовисні скелі утворюють ніби велетенську стіну навколо міста, здіймаючись над ним метрів на 30-40. Минають специфічні глиняні татарські будиночки та мечеті, ханський палац. І ось, праворуч на скелі вибиті літери - Свято-Успенський чоловічий монастир. Виходимо на вузеньку доріжку, яка веде все вище і вище в гору. Зліва ледве видно верхівки дерев в ущелині, cправа нависає суцільна скеля-не видно навіть вершини. І раптом, у цій скелі на солідній висоті ми помічаємо людське поселення! Далі в скелі видніються ще якісь споруди, невдовзі бачимо вхід до монастиря, видніється церковна лавка на самому краю провалля, високо вгорі-хрести церкви, ікони на скелі. Посередині невеличкої площадки -чудовий фонтан з ангелом, за кілька метрів - круті звивисті сходи, які ведуть високо вгору до входу у церкву. Неможливо описати враження, яке відчуваєш у цьому дивному монастирі-ніби ти знаходишся між небом та землею - внизу видніється провалля ущелини , і в той же час над головою нависає величезне громаддя скель. Якраз біля східців до храму збирається група паломників для екскурсії. Невдовзі виходить монах і починає розповідати. Спочатку він говорить відомі для кожного православного істини-як правильно хреститись, що означають стиснуті пальці під час хресного знамення, але якось так дивно розповідає, що кожне його слово здається справжнім відкриттям.
В 1 столітті святий апостол Андрій Первозванний назвав це місце Маріампольскою ущелиною, на честь Богородиці і через схожість з околицями Єрусалима. Про виникнення обителі існує кілька передань. Згідно з одним із них, монастир був створений іконопочитателями греками, які втікали з центру Візантійської імперії від іконоборців, у VIII чи в IXстолітті. А ось розповідь російського історика XVII ст. Андрія Лизлова : «Бисть некогда в оных каменных горах змий великий, людей и скота пожиравший, и того ради людие от места того отбежавши, пусто оставиша, но яко тамо во оно время жили еще греки и генуенсы, молишася Пресвятой Богородице, дабы их от оного змия освободила: и тако единого времени в нощи узреша в горе той свещу горящу идиже не могущи крутия ради и острия горы взыти, вытесавши ступени из камени иприидоша тамо идеже свеща горяще и обретоша образ Пересвятыя Богородицы и свещу пред ним горящу, тамо же близко того образа и змия оного обретоша мертва разседшося.И тако радости будущи воздаша велил благодарение Богоматере избавльшей их оттакого злаго змия, его же изсекши в части, сожгоша огнем и от того времени жителые тамошнии часто нагаша ходити тамо, и молитися Пресвятой Богородице».
Інше передання говорить: «В давно минувшие времена пастух одного князька Топарха, по имени Михаил загнал однажды для пастьбы стадо свое в нынешний Успенский овраг и увидел здесь на скале в 10 саженях от земли икону Богоматери и пред нею свечу. Пораженный чудесным явлением, он тотчас дал знать об этом своим начальникам, и когда весть дошла до слуха князька, он приказал взять икону с высоты и перенести в его дом, находившийся в окрестных горах, несмотря на благоговение, с каким была принята святая икона домохозяином, на другой день ее не оказалосьв доме: она опять стояла на прежнем месте, на скале. То же повторилось и в другой раз, когда вздумали снова взять ее со скалы. Тогда все поняли, что Богоматери не угодно, чтобы святой лик ее находился в другом каком месте, кроме той скалы, где он явился: не медля решили устроить малый храм в самой скале, против того места, где явилась святая икона. Изсекли внутри скалы пещеру, а снаружи лестницу к ней и в сей пещере-храме поместили новоявленную икону. Явление святой иконы произошло 15 августа, посему новый храм посвящен Успению Богоматери». В 1475 р. Крим захопила турки. Тоді настали важкі часи для християн. Турки постійно збирали данину з жителів, але особливо багато платили християни. Якщо християнин хотів одружитись з християнкою, то мав за це заплатити велику суму. Але найстрашнішим було те, коли маленьких діток забирали в яничари. Монах розповів, що одного разу турки забрали 30 діток в Туреччину , їх погрузили на корабель. А за ними в море кинулось ...30 матерів, які пливли за цим кораблем доти, доки вистачило сил.... Життя людей стало нестерпним. Тоді настоятель монастиря митрополит Ігнатій звернувся до командувача російськими військами в Криму князя Румянцева, який передав інформацію цариці Катерині II . Слід сказати, що Катерина II проводила ефективну політику по переселенню православних на землі Російської Імперії. З відома Катерини граф Румянцев пропонує усім православним виїхати з Криму та переселитись на берег Азовського моря. Тоді настоятель обителі збирає християн і пропонує їм переселятись, на що всі погоджуються. Російський уряд прислав 600 возів, на явких розмістились греки, вірмени та католики, виділив на переселення 250 тис. рублів. Організацією переселення керував А. В. Суворов. Завдяки його вмілим діям 31 тисяча людей - основна маса землеробів , ремісників, переселилась на берег Азовского моря, заснувавши місто Маріуполь. Колона, яку супроводжували війська Суворова, розтягнулась на багато кілометрів. А попереду величаво несли ікону бахчисарайської Божої Матері. В 1783 р. Крим стає частиною Російської Імперії. Російські війська розширили Успенську печерну церкву, збудували інші споруди. В середині XIX століття російський уряд розпочинає реставрапцію святинь. На початок XX ст. в монастирі булj 5 храмів. Над вікнами печерного храму Успіння Богородиці на величезній висоті засяяли фігури святих. В 1921 році більшовики закрили монастир, який став останнім острівцем боротьби з більшовицьким нашестям. І лише в 1993 році монастир знову став діючим. Зсиллями настоятеля отця Силуана постає перлина Криму, Кримський Афон у незрівнянній красі. В храмі, видовбаному у скелі , знаходиться чудотворна Маріампольська ікона Богородиці, мощі святих. Багато прихожан по милості Божій отримують зцілення від непліддя, ракових та інших захворювань. Сам храм, як вже говорилось, знаходиться у скелі на значній висоті. У храмі є невелечкий балкончик, підійшовши до якого, мимоволі стає моторошно-така величезне провалля видніється внизу. Сама ікона, згідно з переданням, явилась в печері трохи вище над цим храмом. Як розповідають монахи, коли відвідував храм російський Імператор Олександр I (Благословенний), то вилазив з того балкончика і ліз ще по драбині, щоб дістатись саме того місця, де явилась ікона Богородиці. При входжі у храм знаходиться вирізьблений у скелі силует ангела. Виникнення його дуже цікаве. Проводячи оздоблення монастря вже в наш час майстер повинен був вирізьбити у скелі колону. Однак робота якось не клеїлась - скільки він не старався-необхідний орнамент не виходив. Натомість у скелі проявилось лице - майстру залишилось лише вирізьбити крила Архангела.. . Неможливо описати ту благодать, яка по-особливому відчувається у цьому дивному монастирі. Тому, якщо когось Господь сподобить відвідати Крим, обов’язково приїдьте у Святоуспенський чоловічий монастир міста Бахчисарай. Пресвятая Богородице, Спаси нас! Р.Б.Георгій | |
| Переглядів: 886 | |