Православна Здолбунівщина

З часів Київської Русі освіта і виховання мали єдине джерело свого витоку - духовність. Цей принцип гласив: "Начало премудрости - страх Господень". Тобто тільки чиста безгрішна душа є платформою для набуття знань та життєвого розвитку. Тому і була Київська Русь на той час однією з наймогутніших держав Європи. За тисячоліття, що минули з того часу, змінилися суспільно-історичні напрямки розвитку нашого народу. Ми створили свою державу і думали, що настане те довгоочікуване суспільне благополуччя. Але па початку XXI ст. Україна сповзає в безодню суспільної кризи. Ось деякі факти сьогоднішнього життя України: в Україні закінчує життя самогубством 16 тис. чоловік, кожен п'ятий з яких віком до 18 років; від алкоголю і тютюнового отруєння гине щороку 22-24 тис. українців; у тюрмах знаходяться майже 0,5 % населення країни - понад 200 тис. чоловік; щороку насильницькою смертю гине понад 28 тис. людей; більше третини новоутворених сімей розпадається; кожен 100-й громадянин держави ВІЛ-інфікований; на одного народженого припадає 3-4 померлих. За останні роки нас стало майже на 5 млн. менше. Для порівняння скажу, що у першій половині XX століття (революція 1905 р., Перша світова війна 1914 р., революція та громадянська війна 1917-1920 рр., Друга світова війна 1939-45 рр., колективізація, голодомор) на Україні був постійний приріст населення. Отже, причина сьогоднішньої суспільної кризи в духовній деградації особистості. За роки атеїстичного лихоліття освіту і виховання відірвали від Бога. Войовничий атеїзм перетворив (і продовжує перетворювати - Ред.) освіту у засіб надання знань та інформації, а виховання - у вивчення правил і норм "загальнолюдських цінностей". Християнська мораль, що ґрунтується на Законі Божому, відійшла на задній план. А на передньому плані стає орієнтація дитини на "виробництво такої кількості суспільних благ, споживання яких забезпечить у житті комфортний спосіб життя, що сьогодні вважається "щастям" (за матеріалами зустрічі президента України з митрополитом Володимиром). Та завданням сьогоднішнього виховання є те, щоб учні зрозуміли, що щастя у сім'ї та суспільстві неможливе без вдосконалення своєї душі на основі християнської моралі. Гонитва за матеріальними благами, достатком є результатом бездуховної освіти і виховання та є причиною кризових явищ. Свята Церква вносить свої пропозиції у планування виховного процесу: виховання дитини потрібно орієнтувати не на зовнішні норми чи правила, його необхідно повернути на внутрішню платформу душі людської; у виховний процес необхідно включати норми Божої моралі - основи поведінки людини; вивчати потрібно не етику з її зовнішніми правилами поведінки, а християнську етику з нормами Божої моралі. Тобто необхідно на базі душі людської формувати внутрішній автономний механізм реалізації добра і боротьби зі злом, що черпає життєву енергію у спілкуванні душі з Богом. Для цього у систему суспільного виховання необхідно ввести не просто ознайомлення з християнськими цінностями, а дати дитині дієвий спосіб внутрішнього утвердження у цих цінностях. Вирішення цих питань повинна взяти на себе освіта в цілому. Причому сім'я, школа та Церква повинні тісно співпрацювати, а форми цієї співпраці належить виробити нам самим. І починати потрібно вже сьогодні.