Православна Здолбунівщина

Окрасою села є місцевий храм. Цікава історія цієї культурної і духовної пам'ятки.

В 1746-1747 рр. трудолюбивими жителями с. Ступно Будеразького уїзду за один рік була зведена дерев'яна церква. Мала вона славу найгарнішої в усьому уїзді. Не одне століття слугувала вона осередкам духовності в нашому селі і простояла аж до 1982р.

Церква - святиня в селі. Та прийшов час гонінь на віру Христову. У 1959 році святиню закрили. Довго ходили ступнівчани в інші села молитись, а церква стояла пустою.

Людям хотілося мати свій храм. Почали домагатись дозволу відкрити церкву. Це були 70-ті роки. Такого дозволу ніхто не дав. Храм відкривали самостійно, молились на подвір'ї. І, щоб зламати дух ступнівчан, компартійці вирішили зруйнувати святиню.

Сумного 1982 року з району прислали кілька тракторів і знищили церкву. За переказами старожилів села багатьох учасників цього дійства постигла кара: один з них повісився, інші важко захворіли.

Ще колись біля старої церкви була дзвіниця, яку також розвалили. Церковний дзвін здали на металобрухт. Коли його скинули із дзвіниці, звук від падіння болісним і глухим стогоном розійшовся по всьому селі. Багато цінних предметів (ікон, книг, церковних речей) було частково відібрано в інші церкви, частково вкрадено. Ікони скидали граблями, а саму будівлю (дерев'яні дошки, ставні, віконні рами) розвезли по смітниках. Ще до цього часу біля сільського млина лежать на купі і гниють дошки із старої церкви - німий свідок людської жорстокості і віровідступництва. До них ніхто не доторкується, боячись Божої кари. А ми, проходячи біля них мовчки схиляємо голови і промовляємо: «Господи! Прости нам провини наші... »

Великі зміни розпочалися в нашій країні в кінці 80-х років ХХ століття. Жителі нашого села стали порушувати питання про отримання дозволу на будівництво нового храму. Для цього їм довелося не один раз оббивати пороги чиновницьких кабінетів від району і аж до столиці.

Серед активних ініціаторів та організаторів будівництва були B.C. Капітула, Г.Ф. Капітула, Л.І. Павлюк, П.О.Морозюк, О.П. Мартинчук ,В.К.Шпичак, Н.Г. Катанаш та інші.

Весною 1989 року розпочалося будівництво. Зібрали 132 тисячі крб.. Робочої сили та грошей не вистачало. Щодня працювало на будівництві близько ста селян. Допомогу транспортом надавав голова місцевого колгоспу Петро Семенюк, а також керівник Мізоцької сільгосптехніки Роман Максімцев. Спорудження велося настільки швидкими темпами, що вже за чотири місяці будівельні роботи були завершені.

В день Престольного свята 9 жовтня 1989 року, на свято апостола і євангеліста Іоанна Богослова, храм освятили і відправили перше богослужіння.

Художнє оформлення храму тривало довго. Основні роботи виконував колишній житель нашого села Іван Лазоришин та його сестра Ольга.