Православна Здолбунівщина

В Здолбунівському благочинні робота по зближенню молоді з Церквою стає все більш різноманітною. З ініціативи благочинного Здолбунівського району прот. Олександра Карпюка та за благословінням Архієпископа Рівненського та Острозького Варфоломія було вирішено провести хресний хід молоді по святиням Здолбунівської землі. Організатором заходу виступив Відділ розвитку духовності серед молоді, а саме місцевий керівник свящ. Юрій Линка та заступник керівника протод. Георгій Пилипчук. До проведення заходу залучались також священики благочиння.

Хресний хід відбувся в понеділок, 20-го серпня, наступного дня після великого свята Преображення Господнього. Розпочалося все з молебню на початок всякого доброго діла в Різдво-Богородичному храмі смт. Мізоч. Після молебню до присутніх звернувся благочинний Здолбунівського району прот. Олександр Карпюк, керівник єпархіального відділу розвитку духовності серед молоді прот. Василій Романюк, настоятель Катеринівського храму м. Здолбунів прот. Олександр Єгоров (як священик, котрий щорічно організовує хресні ходи до Свято-Успенської Почаївської Лаври) та керівник відділу розвитку духовності серед молоді Здолбунівського благочинння свящ. Юрій Линка. Священики нагадали присутнім, що хресний хід це не просто прогулянка чи туристична мандрівка, а це богоугодна справа, від якої ад трепеще, ангели подорожують разом з учасниками, Божа Матір невидимо рахує кожен крок, яким кожний учасник потрудився для прославлення Імені Її Сина і нашого Бога.

Окрилені цими настановами, учасники вишикувавшись вирушили в дорогу. Не дивлячись на те, що подібний захід маловідомий і проводився в благочинні вперше, бажаючих взяти участь виявилося немало. Лише від храму вирушило 190 чоловік, не враховуючи того, що по дорозі люди приєднувалися; зупинялися маршрутки і люди бігли аби й собі взяти участь.

З Мізоча хресний хід направився до с. Дермань. Там під дзвін дзвонів завітали до Свято- Троїцького приходського храму, де всі учасники мали змогу приклонитися до святинь храму, особливо до ікони з мощами сщмч. Владимира митр. Київського і Галицького, та помилуватися каплицею спорудженою на честь святкування 200-ліття з дня побудови храму в дуплі старої липи, яка своїм віком рівняється з віком храму. Далі звуком дзвонів зустрічав нас Свято-Троїцький монастир, де учасники також мали змогу приклонитися до святинь монастиря та був відслужений акафіст до Казанської ікони Божої Матері перед Її однойменним чудотворним образом. Також була проведена екскурсія по монастирю та сестри з матушкою ігуменею пригостили всіх чаєм з монастирськими пирогами. Підкріплені духовно та фізично паломники вирушили з Дерманя далі по польовій дорозі. Дійшовши до лісу зробили невеликий привал, де на учасників чекав обід приготовлений священиками благочиння на кошти благодійників. Обід проходив на лісовій галявині, де сидячи на траві поміж священиками кожен мав прекрасну можливість не лише поласувати рисовою кашею з огірками, помідорами та солодощами, а й безпосередньо поспілкуватися з священиками та затронути всі ті питання, що турбують душу кожного. Знову підкріпившись тілесно всі вирушили через с. Верхів (Острозького району) до Джерела Святого Миколая, що знаходиться в с. Гільча Здолбунівського району. Дійшовши кінцевої мети був відслужений подячний молебень з акафістом Чудотворцю Миколаю, а всі присутні та учасники хресного ходу були окроплені свяченою водою зі святого джерела. Далі за бажанням присутні купалися в Джерелі та дякуючи Богові за милість роз'їжджалися по домівках.

Хресний хід справив на всіх учасників незабутнє враження. Незважаючи на те , що за один день був подоланий шлях майже в 25 кілометрів, жоден з учасників не відчував втоми. Адже спільна справа, спільний труд, з кожним кроком й спільна молитва надійно скріпляли віру в серцях та сили в їхньому тілі. Хресний хід залишив відбиток не лише в душах тих людей, котрі трудилися і долали свої немочі і шлях, але й в душах тих людей, які з молитвою і сльозами спостерігали за дійством та маючи не один десяток літ не надіялись навіть на участь в подібному. Вражало те як молоде покоління все ж знаходить в собі сили слідувати в молитві за Хрестом, що ця добра традиція починає через десятиліття відроджуватись. Адже вони беруть участь у спільній молитві до Всевишнього за свій край, за власну родину, за себе. Долучаючись до хресного ходу ми свідчимо свою єдність з Іісусом Христом, Який долав Свою дорогу, ніс Свій Хрест на Голгофу, терпів муки заради нашого спасіння. Хресний хід - це й дорога нашого життя, і долаючи ті труднощі, які нас можуть спіткати на ній, маємо пам'ятати, що ми не самі, - а з Господом нашим Іісусом Христом.

Надіємось на те що ця добра справа стане традицією і з кожним роком все більше і більше буде виростати кількість тих, котрі бажатимуть не на словах послужити Богові. Як каже Іоанн Златоуст: „ Не будемо обмежувати нашої старанності лише слуханням, але станемо виконувати сказане на ділі".

 

Фото: