15:28 ... Як свічечки вогонь... | |
Парафіянка Свято-Михайлівського храму с. Буща Тетяна Романенко, надіслала на адресу редакції газети "Православна Здолбунівщина" свої власні вірші. Сьогодні ми пропонуємо читачам ознайомитись з одним із них.
 ***
Тремтить душа, як свічечки вогонь
І хочеться молитись і ридати.
Я доторкнусь легенько до ікон,
Що їх мені подарувала мати.
Моїх гріхів незлічене число,
Душа спішить покаятися щиро.
Забути все, що вже колись було
І лиш молитись Богові безмірно.
Моє життя було таким пустим,
Усе було безглуздо... Річ не в тому.
Бо ж я жила без Бога, без мети.
Котилася з гори в пітьму бездонну.
І раптом, наче свічечки вогонь
В житті з’явилась іскорка надії.
Тоді Господь торкнувсь моїх долонь,
І в моїм серці народилась мрія.
Молитва полилась з моїх грудей,
З моїх очей лилися сліз потоки.
І соромно мені було людей,
Що їх образити я встигла за ці роки.
Тепер молюся тихо до ікон,
Життя із Богом, попри все, триває.
І я дивлюсь, як свічечки вогонь
В куточку, де ікони, догорає.
Просимо читачів сайту залишити свої коментарі. Щиро дякуємо!
| |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | 1 2 » |
1
| |
| 1-1 2-2 | |