Якщо перегорнути книгу
життя отця Андрія, настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці, що в селі
П’ятигори на двадцять років, то історія його служіння бере свій початок
13 грудня 1992року.
«Зимовий ранок, навколо
храму кружляють сніжинки, в високому небі - сяючий хрест. На церковному подвір’ї
прихожани з нетерпінням чекають приїзду отця настоятеля…
…І ось
зустріч. По сходах до церковних воріт піднімається молодий наставник. Впевненою
ходою ступає крок за кроком. Він несе в своєму серці сильну віру, яку з любов’ю
повинен буде передавати своїм майбутнім прихожанам. На поріг храму вийшов староста.
У руках на вишитому рушникові хліб-сіль.
Перша
служба у храмі, спільні молитви, слова першої проповіді. Такої простої, мудрої і
доступної кожному серцю…»
Сьогодні у день Ангела,на свято апостола Андрія Первозваного
настоятель П’ятигірського храму знову розпочинає службу. За
двадцять років служіння на церковному приході разом з парафіянами
довелося пережити й радісні хвилини вінчання, тішитися кожному крику
новонароджених при хрещенні, а також розділяти горе і сум родин за тими, хто
відійшов у вічність. І завжди він вміє щиро порадіти, завжди знає, як потішити.
Допомагає отцю Андрію його вірна супутниця і права рука - матушка
Валентина, яка взяла на себе багато церковних послухів. Головний із
них - регентування в приходському храмі.
«…Благослови, душе
моя, Господа...» - кожен з нас у трепеті предстоїть перед Творцем і
Богом, починається святкова Божественна літургія, на яку прибули запрошені
священики. Вони з любов’ю привітали настоятеля з його святим днем
Ангела, днем ювілею. Щирі слова вдячності звучать із вуст прихожан. «Многая літа», - заспівують хористи. «Многая літа», - підспівують люди, які так
дружно зібралися на свято. Многая вам літа, дорогий отець Андрій, - звучить
із вуст дорослих і дітей і лине до Бога. Почуй, Господи, наші молитви і
благослови оселю, родину нашого пастиря і наповни миром і покрий святою
благодаттю весь наш прихід Різдва Пресвятої Богородиці.
Дзвенить церковний дзвін, дзвенить велично,
Йдуть люди звідусіль, в них радість на обличчі.
Спішать у храм Різдва Пречистої Богородиці Діви,
Під куполом дзвенять церковні співи.
У храмі тишина, любов у серці,
Вуста вторять молитву Отче Наш!
За дочок, за дружину, за всю родину
За своїх прихожан, за рідну Батьківщину.
Вже поспіль 20 літ в неділю і у свята
Наш батюшка Андрій так трудиться завзято.
У спеку і в мороз, в погоду і в негоду
Він сіє Боже Слово для всього народу.
Зростають зерна ці добром в серцях
І душі повняться любов’ю до сестри й до брата.
Тож хай же промислом Небесного Творця
Ваша наука Вам повернеться сторицею і сповниться святою благодаттю.
З повагою прихожани храму с. П’ятигори
|
