Православна Здолбунівщина

Сьогодні Православна Церква молитовно згадує преподобного Мойсея Оптинського. Саме завдяки йому, його співпраці зі старцями Львом і Макарієм, стало можливе не тільки зовнішнє впорядкування Оптиної Пустині, але й її духовний розквіт.

Преподобний схиархімандрит Мойсей (в миру Тимофій Іванович Путилов) з юних років горів бажанням відмовитися від мирської суєти. Він разом зі своїм молодшим братом Іоною відвідує ряд монастирів і відомих старців. Живе і часте спілкування з духовними людьми дало свої плоди - в них невидимо зажеврів вогонь чернечої праці. Почали брати з Саровськії Пустині. Через три роки послушник Тимофій був серед ченців рославльських лісів. Прийнявши чернечий постриг з ім'ям Мойсей, він прожив тут десять років. Та згодом преподобний Мойсей був покликаний до нового подвигу. І разом зі своїм другим братом преподобним Антонієм він вирушив у дорогу...

Покликаний в Оптину Пустинь, преподобний Мойсей спочатку створює Іоанно-Предтеченський скит, згодом стає настоятелем самої обителі. З цього часу починається духовне зростання і прославляння обителі. Старі храми відновлювалися, споруджувалися нові, навколо них росли корпуси братських келій, трапезної, бібліотеки... Ніщо не вислизало від уваги настоятеля: монастирські ліси, луги, городи, сади, ставки, худоба і бджоли. Але головним при цьому залишалося піклування про братію, адже найголовнішою з усіх справ - спасіння душі.

У роки настоятельства преподобного Мойсея в Оптиній Пустині зароджується старецтво. Він запрошує в обитель старця Льва, покладає тягар духовного окормлення братії на його послідовника - преподобного Макарія. При ньому приходить в Оптину послушником майбутній її великий світильник - преподобний старець Амвросій.

Велике значення надає преподобний Мойсей справі книговидання: за час його настоятельства видається шістнадцять томів святоотцівської літератури. «Колись, - говорив він, - хто-небудь прочитає ту або іншу книгу, і душевна користь однієї людини винагородить всі наші праці, Бог дасть, коли-небудь будуть плоди». Зібрав він і багатющу за своїм змістом монастирську бібліотеку.
Преподобний не мав нагоди приймати одкровення помислів від братії, зустрічати і наставляти прочан. Але чудо його життя і його служіння - сама Оптина, що розквітла і прославилася, стала центром духовного життя Росії.

Незадовго до своєї кончини преподобний Мойсей сподобився прийняти великий ангельський образ. Вмираючи, настоятель тримаючи хрест в слабких руках, благословляв усіх і дарував образи...

Саме в останні дні земного життя преподобного Мойсея відкрився приховуваний ним дар прозорливості: хворий старець кликнув до себе келейника і сказав: «Запитай, що це за жінка? Що їй треба?» Келейник подумав, що це марення, адже ніякої жінки в келії не було. Але потім виявилося, що за дверима, дійсно, довго стояла жінка, яка, одержавши образок для себе, просила, щоб їй дали образ і для її сина. Дізнавшись про це, келейник узяв образ, підніс його старцю для благословення. Старець благословив його і промовив: «Ось тепер я спокійний».

Іншому ж відвідувачу преподобний сказав, що в неділю сподівається бути в церкві, і коли той заперечив, що йому по слабкості сил ніяк не можна служити, отець Мойсей додав: «Служити не можна, але бути можна».