Православна Здолбунівщина

Існував на Русі звичай, який подекуди зберігся й дотепер, не гасити свічки, з якими стояли під час 12-ти Євангелій, а постаратися донести їх до оселі й поставити палаючими перед домашніми іконами. Навіть у сучасних мегаполісах увечері Великого Четверга можна бачити вогненні струмочки від палаючих свічок, які православні парафіяни несуть із храму додому.

У Велику П'ятницю в Православній Церкві звершують три богослужіння

Зранку служать Часи, під час яких знову читають Євангеліє про Страсті Христові, у середині дня звершують вечірню із чином Виносу Плащаниці, а ввечері - утреню Великої Суботи (доба за церковним календарем починається з вечора) із чином поховання Плащаниці.

Плащаницею називають плат із зображенням у повний зріст Господа Іісуса Христа, який лежить у труні. Плащаницю встановлюють на узвишші в центрі храму, умащюють пахощами на згадку про те, як жони-мироносиці приносили аромати, щоб умастити ними Тіло похованого Христа, прикрашають квітами. На Плащаницю зазвичай кладуть Євангеліє, а перед нею ставлять кадильницю, яка постійно воскуряє фіміам. Перед Плащаницею заведено бити земні поклони, прикладатися до неї. Всі богослужіння Великої П'ятниці та Великої Суботи починаються та завершуються не у вівтарі, а перед Плащаницею.

Велика П'ятниця - день особливо суворого посту

(Більш вірна церковна назва цього дня - П'яток). Є благочестива традиція не вживати у Велику П'ятницю ніякої їжі до закінчення чину виносу Плащаниці (тобто приблизно до третьої години пополудні), а потім вкушати тільки хліб і воду.

Удень на чині виносу Плащаниці читається канон «Плач Божої Матері». «Горе мені, чадо моє, горе мені, світе мій», - скорботно тужить Церква від імені Пресвятої Богородиці, споглядаючи жах Страсних днів. «Життя вічне, як помираєш?» - здивовано запитує Сина Свого й Бога Приснодіва.

Вечірнє богослужіння має заупокійний характер

Це поховання Самого Христа. Як на відспівуванні, усі в храмі стоять із запаленими свічками. На початку утрені читається сімнадцята кафізма - частина Псалтирі, яку зазвичай читають при відспівуванні спочилих або на панахидах. Потім прочитують канон Великої Суботи. «Прощальний спів, надгробну пісню Тобі проспіваю; Тобі, який відкрив похованням Твоїм життя мого входи, Тобі, який смертю смерть і пекло умертвив», - так починається канон Великої Суботи. Це теж плач про похованого Христа, але в ньому все сильніше звучить нова тема - очікування Воскресіння, передчуття Великодня. «Не ридай Мене Мати, що бачиш у гробі сущого... востану бо й прославлюся», - співає хор. А Євангеліє читають уже недільне про з'явлення ангелів на місці поховання Розіп'ятого Христа, про те, як жони-мироносиці не знайшли Іісуса там, де його ховали. До Великодня залишається трохи більше доби...

Тихим хресним ходом із Плащаницею та зі свічками завершується утреня Великої Суботи. Коли хід обходить храм, усі співають заупокійне «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас...» Усього кілька годин відокремлює цей хресний хід від наступного, який відбувається в недільну північ, уже великоднього.