Православна Здолбунівщина

Саме 5 травня 2009 року Свято-Михайлівській церкві в селі Здовбиця виповнюється 10 років з дня початку її будівництва. Десятиліття... Не багато, але і не мало. Це відрізок часу, який став для всіх нас іспитом на віру Христову...

Стою на подвір'ї церкви і думками лину у той нелегкий 1998 рік, коли мене, як настоя­теля разом з парафіянами буквально викину­ли з Божого храму, а на двері повісили замок. Так відбувся розкол у нашому селі. Церкву, в якій молилися наші предки віками, віддали новоствореному «київському патріархату», а віряни канонічної церкви почали свій шлях поневірянь.

Служби Божі доводилось проводити під пронизливим вітром, холодним дощем, мо­розом та снігопадом. Та, не дивлячись на всі труднощі, більшість парафіян міцно трима­лися своєї віри і не підтримали розкольників.

Це давало сили і терпіння в переживанні нелегких часів гоніння на віру і Церкву Хри­стову. Доводилося служити і в приміщенні сільської ради. Аж поки не переробили під тимчасовий молитовний будинок приміщення, що належало громаді.

Саме тут у 1999 році і відсвяткували Пасху - світле Христо­ве Воскресіння. І саме тут прийняли рішення збудувати нову церкву.

Будівництво храму почалося 5 травня 1999 року при Архієпископі Рівненському і Острозькому Варфоломії, який освятив місце будівництва і заклав перший камінь.

Церкву будували на пожертви парафіян. Кожен намагався вкласти свою частку: хто коштами, а хто працею. Велику до­помогу при будівництві надав також голова ПСП «Україна» Во­лодимир Михайлович Дрозд.

Люди працювали в три зміни. І стіни храму виростали про­сто на очах. Ніхто не відчував втоми, а очі світилися радістю. Здається, Божа благодать зійшла з небес на це святе місце. І всього за пів року, у жовтні 1999 року, на радість всій парафії, здійняла в небесну вись свої величні куполи новозбудована церква.

В цей час сталося чудо. Стіни храму були збудовані навко­ло молитовного будинку, який тепер потрібно було розібрати. А тут ще й молода пара виявила бажання повінчатися в новозбудованій церкві. У людей було лише кілька днів, щоб розібрати стіни і винести цеглу з храму. Всі кинулися до робо­ти, але за день було зроблено зовсім мало. Міцні стіни вперто не піддавалися. Всі хвилювалися, що не встигнуть прибрати церкву до вінчання. А на ранок сталося чудо. Коли відкрили церкву, то побачили, що одна стіна самостійно впала і розси­палася на окремі цеглинки. Тільки встигли винести цеглу, як впали і розсипались дві інші стіни. Вийшло так, що за один день церква була прибрана. А молода пара була першою, що вінчалася у новозбудованому храмі, що вважається добрим знаком.

21 листопада 1999 року Архієпископ Варфоломій освятив храм в ім'я Архістратига Божого Михаїла.

Сьогодні Свято-Михайлівська церква в селі Здовбиця одна з найгарніших в єпархії. Розписані іконами та орнаментами стіни храму та вівтар. Встановлено гарний іконостас з позо­лотою. Придбано всі необхідні речі для богослужінь. Навколо церкви поставили ковану огорожу і вхідну браму. До храму прокладена доріжка, обабіч якої квітнуть щоліта на клумбах троянди.

Із року в рік все гарнішою стає наша церква завдяки любові і дбайливості її настоятеля та парафіян. Радіє серце, коли бачу щонеділі на службі Божій повну церкву люду Божого. І молодь з діточками все частіше приходять до храму почути Слово Боже. А в великі урочисті свята навіть наш просторий храм не може умістити всіх прихожан і навколо церкви збирається сила силенна людей. Тоді відкриваємо всі двері, вмикаємо мікрофон, щоб кожен міг чути святе Богослужіння.

Я дякую Богу за те, що дав нам сили, терпіння, мудрість і допоміг нам за такий короткий час побудувати нашу церкву. Хай Господь дарує здоров'я і многая літа всім, хто допомагав коштами, працею і підтримкою у будівництві нашого храму.