| Головна » Статті » Мои статьи |
 Пртоієрей Миколай Ярощук
Пропонуємо увазі читачів матеріал, який був вміщений у щорічнику "Рівненська єпархія-2006" у рік смерті благочинного Здолбунівського району з 1977 по 2006 рр., митрофорного протоієрея Миколая Ярощука.  Під час богослужіння
16 серпня 2006 року відійшов до Господа настоятель Свято-Катеринівської церкви м. Здолбунів, благочинний церков Здолбунівського району, митрофорний протоієрей Миколай Ярощук.
Отець Миколай народився 17 березня 1947 року в с. Бокшин Корецького району в селянській см’ї. Батьки його були щиро віруючими людьми, тому майбутній священнослужитель ріс в атмосфері православно-християнського благочестя і любові до Божого храму. У рідному селі церкви не було, тому сім’я Ярощуків ходила до храму в сусіднє село Великі Межирічі. В 1954-1962 роках Микола Ярощук навчався в школі, далі продовжив навчання в профтехучилищі. Юнацькі роки та служба в Збройних силах (1966-1969 pp.) не погасила в серці юнака Миколи віру в Бога. Прийшовши з армії, він остаточно вирішує присвятити своє подальше життя служінню Господу. В ті часи радянська влада переслідувала Церкву, і юнакам було дуже важко вступити до духовної школи. Але з поміччю Божою Микола Ярощук у 1971 році вступає у Московську духовну семінарію, чотирьохрічний курс якої проходить за два роки. В 1973 році вступає до Московської Духовної Академії, яку закінчує в 1977 році зі ступенем кандидата богослов’я.  Хіротонія в сан диякона
Отець Миколай завжди любив розповідати про навчання в Московських духовних школах. Особливо з повагою він ставився до Блаженнішого Митрополита Володимира, який у той час, в сані архієпископа, був ректором Московських духовних Академії та Семінарії. Він неодноразово згадував, з якою любов’ю та повагою Владика-ректор ставився до майбутніх пастирів. Коли Владика-ректор когось із студентів рукополагав у священний сан, то обов'язково щось дарував на пам’ять. І досі в сім’ї отця Миколая зберігається "Служебник", який подарував йому при рукоположенні в священиий сан Архієпископ Володимир.
У тому ж 1977 році отець Миколай приймає священний сан і після закінчення Духовної Академії направляється у Волинсько-Ровенську єпархію. Архієпископом Волинським і Ровенським Даміаном він призначається настоятелем Свято-Катеринівської церкви м. Здолбунів, а через декілька місяців - і благочинним Здолбунівського району. Для Церкви це були нелегкі часи. Але, не дивлячись на тиск і гоніння з боку радянської влади на Святу Церкву та православну віру, отець Миколай достойно ніс своє пастирське служіння. Він навертав людей до віри, проповідував Слово Боже, був зі своїми парафіянами і в радості, і в горі. А коли Церква звільнилась від атеїстичного гоніння, отець Миколай ще з більшою ревністю займався пастирською діяльністю. Він дбав про відкриття нових церков у підвідомчому йому Здолбунівському благочинні. Коли отець Миколай захворів та потрапив у лікарню, то всі парафіяни і духовенство благочиння щиро молилися за його одужання. Та Господь судив інакше. Після тяжкої хвороби 16 серпня 2006 року отець Миколай відійшов у вічність. Життя отця Миколая - це історія Свято-Катеринівської церкви, в якій він прослужив 29 років. Будучи високодуховною і освіченою людиною, він всього себе віддавав пастирському служінню і своїй здолбунівській пастві. Багатьом людям отець Миколай вказав на шлях духовного життя, показав дорогу до храму, до спасіння. За своє ревне служіння Святій Церкві він удостоївся багатьох церковних орденів і медалей, і мав усі священницькі нагороди. Осиротіла здолбунівська паства, не бажаючи прощатись зі своїм духовним наставником звернулась до Архієпископа Варфоломія та до певних державних органів з проханням похоронити отця Миколая на церковному погості. Таким чином молитовний зв’язок пастви зі своїм пастирем продовжується. Нехай милосердний Господь упокоїть душу протоієрея Миколая в оселях з праведними. Вічна йому пам’ять! Протоієрей Юрій Шевчук | |
| Переглядів: 1137 | |