Православна Здолбунівщина

Різдво Пресвятої Богородиці є великим двунадесятим святом. Господь, перш ніж народитися на землі і стати людиною для спасіння світу, приготував Свою Пречисту Матір. Вона народилась у Галілейському місті Назареті від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Святий Єпіфаній говорить: «Іоаким - означає приготування для Господа, бо від Іоакима приготувався храм Господа - Пресвята Діва Марія; Анна - благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви». По батькові Діва Марія походить від роду царського, по матері - від архієрейського, і таким чином Вона вінчана славою і честю; славою - бо від кореня царського проросла, честю - бо з архієрейського племені виросла.

 Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони дуже сумували через це, часто молилися Богові і просили Його, щоб дарував їм дитя. І при цьому дали обітницю: коли в них народиться дитя, то вони Його посвятять на служіння Богові.

 Після довгих чекань і молитов це бажання Іоакима та Анни здійснилося. У них народилась дочка, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав її Ангел, який й сповістив про її народження. «Марія або Маріам, - говорить святий Єпіфаній, - означає Володарка і надія. Бо Вона мала народити Господа, який є сподіванням народів». «Марія, ставши Матір’ю Творця, - говорить святий Іоанн Дамаскин, - дійсно стала Володаркою всіх народів».

 На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас із IV століття, коли рівноапостольна Олена побудувала храм у пам’ять про народження Матері Божої.

 Особливо урочисто цей празник святкують у Здолбунівському благочинні Рівненської єпархії, адже на честь цього свята збудовано п’ять храмів. Не став винятком храм у селі Нова Мощаниця, де з року в рік, як потоки річок стікаються люди і священики з навколишніх сіл, щоб по-особливому помолитися і віддати пошану й подяку Пресвятій Богородиці у день Її народження. Саме в честь цього свято був збудований наш величний храм, який ось уже більше століття скликає віруючих на молитву. Про село, яке має глибоку історію, складено багато легенд, ось одна із них:

Прошуміли нам дуби,

Було це за козацької доби.

Гарячим літом, коли квітла гречка,

Виводив козаків Богун із Берестечка.

Багато козаків, що рани мали,

У цій важкій дорозі повмирали.

Могили їх, що схожі на кургани,

Увінчанні камінними хрестами.

Над «мощами» - козацькими кістками,

Зросло село із білими хатами.

Про ці події люди пам’ятають,

І Мощаницею село це називають.

Була епоха героїчна і сумна,

І Мощаниця в нашім краї не одна.

Броякова Р. С.

 Село Нова Мощаниця розташоване на горі, у мальовничій місцевості, оточене густими лісами, адже саме тут починаються Карпатські гори. І окрасою села є церква, вбрана наче блакитна квітка, між смарагдовою зеленню віковічних дубів і лип. Цього року у день Престольного Празника соборну службу очолив о. Валерій (Усик), йому співслужили о. Борис (Гарбузюк), о. Ігор (Гнатишин), а також два протодиякони о. Василій та о. Георгій. Після святкового богослужіння люди були духовно піднесеними, адже служба з двома протодияконами нагадувала архієрейське богослужіння, а хор, під керуванням матушки Наталії, співав, ніби ангельський. Після молебню, на якому було проголошено Многоліття, настоятель подякував усім присутнім і запросив на святковий обід.

Також наше село відоме тим, що саме тут народився і проповідував старець Леонтій, і ось уже більше трьох десятків років після його смерті, два рази на рік на його могилку з’їжджаються паломники майже зі всієї України та ближнього зарубіжжя. Два рази відправляється заупокійне богослужіння за приснопам`ятного р.б. Леонтія, а після панахиди, на могилці старця служиться заупокійна літія, після чого всіх приїжджих запрошують, розділити поминальну трапезу прямо біля храму.