Православна Здолбунівщина

По благословінню Високопреосвященійшого Варфоломія, архієпископа Рівненського і Острозького, від Свято – Катеринівського храму м.Здолбунів, з 30 липня по 1 серпня проходив піший Хресний хід до Свято – Успенської Почаївської лаври. Паломництво було приурочено вшануванню Почаївської ікони Божої Матері.

Хресний хід був розрахований на три дні, за які треба було подолати відстань у понад  100 кілометрів.

Паломництво  розпочалося з теплої молитви у храмі, яку очолив настоятель Свято – Катеринівського храму  -  протоієрей Олександр Єгоров. Після закінчення молебня Путєшествующім, настанови протоієрея Олександра і окроплення паломників освяченою водою, при співі тропаря: Спасі Господі люді Твоя…ми вирушили у нашу духовну подорож.

Впродовж цілого Хресного ходу ми відчували незриме заступництво Пресвятої Богородиці. На шляху до Лаври для молитви і відпочинку ми заходили до храмів, які були на нашому шляху. Тілесна втома давалася в знаки, але коли лунали церковні дзвони, коли люди виходили, щоб зустріти нас, ми летіли неначе на крилах, забуваючи про втому.

Перший день паломництва, як і минулого року був найважчим, адже відстань до м.Дубно становила47 км. По дорозі ми молилися біля Свято – Тетянинського храму м.Здолбунів, у Хресто – Воздвиженському храмі с.Богдашів, Різдво – Богородичному храмі с.П’ятигори, Успенському храмі с.Глинськ. У селищі Варковичі у Різдво – Богородичному храмі нас радо очікував настоятель храму протоієрей Віктор з парафіянами. Після звершення Молебня і Панахиди у храмі,у церковному будинку нам був запропонована смачна трапеза. Після обіду відпочивши близько двох годин, з новими силами, ми вирушили в напрямку до м.Дубно. Якщо в першу половину дня Господь випробував нас пекучим сонцем, то по дорозі до м.Дубно хмарки прикрили небо, було легше йти. Ми відчували, що наша заступниця перед Богом, Пресвята Богородиця, знаючи нашу неміч, сама простеляла нам шлях, допомагала йти нам далі. Пізно ввечері під звучання дзвонів Різдво – Богородичного храму м.Дубно ми зайшли у храм. У храмі нас з радістю зустрічав благочинний 1-ї Дубенської округи протоієрей Михаїл Мушка. Вітаючи нас з прибуттям, прот.Михаїл відзначив важливість Хресного ходу, також похвалив наших паломників за понесені подвиги. Після трапези наші паломники розмістилися на нічліг.

Другий день паломництва розпочався Молебнем Путєшествующім, за яким молилися наші паломники, і паломники які приєднались до нашого Хресного ходу в м.Дубно. Вийшовши від Різдво – Богородичного храму м.Дубно з новими силами, ми відправились у подорож в напрямку до скита Святої праведної Анни с.Онишківці. По дорозі ми молилися у Свято – Покровському храмі с.Підлужжя, в Успенському храмі с.Птича. У Свято – Покровському храмі с.Підлужжя були відслужені молебень і панахида, після чого ієрей Іоанн з сестричками храму запропонували нам трапезу.

Другий день пішої ходи запам’ятався теплим літнім дощиком, який супроводжував нас від м.Дубно до с.Верба. Висохнувши від дощу і перепочивши у лісі, під вечір ми вступили до обителі Святої праведної Анни. Не можна було втримати сльози радості, коли неподалік монастиря нас зустрічала ігуменя Михаїла. Матушка  похвалила нашу віру, привітала нас з прибуттям до джерела Святої праведної Анни, а також подарувала нашим паломникам солодкий подарунок. Під передзвін монастирських дзвонів, біля храму Святої праведної Анни нас зустрічали священник і сестри обителі. Розмістивши нас на нічліг,сестри приготували нам смачну монастирську трапезу. Опівночі ми молилися за нічною Божественною літургією. Багато наших паломників, не дивлячись на втому, приступили до сповіді і причащання Чесних Христових Таїн.

На третій день вранці попрощавшись з монастирем Св.прав.Анни, і подякувавши насельницям за турботу, ми рушили в  напрямку до Свято – Успенської Почаївської лаври. Хоч наш шлях проходив поблизу мальовничих сіл оточених лісами, але сонячна спека знову давала нам про себе знати. Господь під кінець нашого Хресного ходу знову випробовував наші тілесні сили. Напрігши свої сили, з молитвою на вустах,  вже засмаглі, під вечір ми вступили до центральних воріт Почаївської лаври. У вратах лаври нас зустрічав насельник обителі. У своїй промові ієромонах привітав нас з прибуттям до дому Божої Матері, а також розкрив велику силу і значення Хресного ходу. Ми стояли на колінах слухаючи промову ієромонаха. У багатьох паломників лилися сльози радості з того, що Господь і Його Пречиста Матір подарували можливість знову, уже вдруге, долаючи велику відстань вступити на Святу гору Почаївську, і відчути ту невимовну радість присутності і заступництва Божої Матері.

Було враження, що ми біля воріт Раю,  а зустрічає  нас сама Пресвята Богородиця.

Усіх паломників які вступили на Святу гору Почаївську було 100 чоловік. Приємно, що більшість серед наших прочан, це були молоді люди.

На завершення хочеться висловити щирі слова подяки всім, хто послужив  нашому Хресному ходу: Ігумені Михаїлі, сестрам скита Святої праведної Анни; протоієрею Михаїлу, благочинному 1-ї Дубенської округи; протоієрею Олександру, благочинному Ківерцівської округи; протоієрею Сергію, с.Богдашів; протоієрею Андрію, с.П’ятигори; церковній громаді с.Глинськ; протоієрею Віктору,с.Варковичі; ієрею Іоанну,с.Підлужжя; протоієрею Миколаю, с.Птича; водіям Ярославу, Ользі, Дмитру, а також всім добрим людям, які зустрічали і проводжали нас.

Протоієрей Олександр Єгоров

http://aikatepina.com/

Фотографії:

                                                 Фото на пам'ять біля Троїцького собору Почаївської лаври

Більше фотографіїй можна переглянути у нашій Фотогалереї.