Маленькими дітьми ми боялися темряви. Боялися за поламані іграшки чи брудні колготи, за котрих влетить від мами чи бабусі. Школярами ми боялися поганих оцінок, кепкування друзів з «не модних» речей, в котрих ми були одягнуті, вчителів, щоб не визивали до дошки.
Прийшовши здобувати знання в великі міста, ми почали жахатися всього, що нас оточувало. Але мало-по-малу ми почали адаптовуватись - вчитись на своїх помилках, співчувати, веселитись, радіти та плакати. Порівнюючи наше покоління і покоління наших дітей, страх почав охоплювати і наші душі.
Страшний занепад моралі.
Мільйони спустошених душ і сердець, котрі заповнюються алкоголем, цигарками, тимчасовими статевими зв’язками.
І знову страх. Він нав’язується телебаченням, радіо, біг-бордами, рекламами. Він засівається людською злобою, людським тавруванням, людською байдужістю та несприйняттям.
Чому так багато суїцидів серед молоді?
Страх...
Чому стільки покинутих дітей та безбатченків?
...
Читати далі »