MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01C9639F.E26FFDF0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01C9639F.E26FFDF0 Content-Location: file:///C:/D05702D8/bk_58.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
=
47;
благословіl=
5;ня
Архієпискоl=
7;а
Рівненськоk=
5;о
і
Острозькогl=
6;
Варфоломія
Б=
054;ЖА
КРИНИЧКА
=
55;равославна
газета для
дітей та під=
083;ітків
T=
70;1 (58),
січень 2009 року=
;
«Пус=
;тіть
дітей і не
забороняйтk=
7;
для них прих=
086;дити
до Мене…» (Мф. =
19,
14)
Любі діт= и !
Різдво Христове зн = 86;ву заглянуло в наші домівк = 80;, приносячи н = 72;м святковий н = 72;стрій і радість, потішаючи нас різдвяними колядками і щедрівками. Співаючи колядки і щедрівки, ми з Вами просл= 072;вляємо Народженогl= 6; нас ради і нашого ради спасіння Си = 85;а Божого, Який народився у Вифлеємі ві = 76; Пречистої Діви Марії. Син Божий приніс на землю спасіння всім людям. Він невидим = 86; піклується за кожного і= 079; нас і наставляє нас на той шлях, який веде до Нього, а отже - до вічності.
Розділяюч= 1080; з Вами різдвяно-но = 74;орічні святкуваннn= 3;, я сердечно вітаю Вас зі святом і щир= 086; бажаю Вам доброго здоров’я, духовної радості, мир= 091; і щастя від Новонароджk= 7;ного в яслах Христа Спасителя.
ВАРФОЛОМІЙ,
Архієпискоl=
7;
Рівненськиl=
1;
і Острозьки
=
81;=
Святий
богатир Ілл=
03;
Муромець
Більше восьми століть назад, в 1188 роц= 10;, в Києво-Пече= 088;ській Лаврі почив святий старець Ілл= 03;, пам'ять яког= 086; Православнk= 2; Церква святкує 1 січня. Цей св= 1103;тий і сьогодні відомий як великий рус= 00;кий богатир Ілл= 03; Муромець. Ще при його жит= 090;і, в XII столітті, народ склав про нього безліч били = 85; і оповідей, які з ранньо= 075;о дитинства знаємо і ми з вами.
Ілля Муромець став монахо = 84;, вже будучи увінчаним славою улюб = 83;еного народом героя і пере= 084;ожця супостатів. Сам він слав= 080; ніколи не шу= 082;ав: ні на полі брані, ні тим більше в монастирі. Його чернеч= 10; подвиги при = 93;овані від нас, але, поза сумнівом, вони були великими, на= 074;іть більшими і важчими, ніж подвиги ратні, - доказ&= #1086;м тому нетлін = 85;і мощі Іллі, які покояться в Ближніх печерах Киє = 74;о-Печерсько&= #1111; Лаври.
Преподобн= 1080;й Ілля народився в селі Карача = 88;ові під древнім російським = 84;істом Муромом. Назва цього села збереглася = 81; нині. Любовн= 086; збережено н = 72;родною пам'яттю ім'я батька Іллі, селянина Ів = 72;на Тимоша. Ілля Муромець - єдиний селянин за походженняl= 4; серед руськ = 80;х богатирів. І саме йому дана найбіл= 00;ша сила - і духов&= #1085;а, і тілесна.
Від народж&= #1077;ння Ілля був немічним, навіть ходити не мі= 075; до тридцяти років. І, мабуть, в ці тридцять років виховалися = 74; ньому велик = 77; терпіння і упокорюванl= 5;я, велика лагідність, = 103;кщо Божим Промислом йому було визначено с = 90;ати в той тривожний час на чолі всієї богат = 80;рської раті. Їх моло= 1076;ій силі, що завжди хвилюється, готовій спалахнути сваркою, потрібний б = 91;в саме такий, всіма поважаний з = 72; свою силу духовну, всі= 093; об'єднуючий = 110; примиряючиl= 1; предводитеl= 3;ь.
З билин видно, що Ілля Муромець - особливий о = 73;ранець Божий, сила дається йом = 91; дивом, через святих стар = 94;ів, "калік перехожих", тобто мандруючих = 95;енців. Вони приходять д = 86; нього в дім, де він один звично перебуває у мовчанні, і владно говорять: "Піди й принеси нам напитися". Н = 72;магаючись по слухняностo= 0; виконати наказ старців, він отримує допомогу ві = 76; Господа і встає. Тут ду= 1078;е важливий момент випробуванl= 5;я віри Іллі - "по вірі вашій нехай буде вам" (Євангеліє в= 110;д Матвія, 9, 29). Господь нічого не творить з людиною нас = 80;льно. Потрібне вільне устремліннn= 3; волі людини, її рішучіст= 00;, щоб все інше отримати дарма, по благодаті. Майбутній великий богатир опи = 85;ився гідний свог = 86; вибрання. Справді велику віру треба було мати, щоб після тридцяти ро = 82;ів нерухомостo= 0; на вимогу "калік перехожих" спробувати встати.
Ілля встає і приносить їм ціле відр= 086; води. "Випий сам", - говоря= 1090;ь вони. Він випиває. "Що = 074; собі чуєш?" - "Чую в собі силу, дерево з коренем вирву із зем= 083;і". - "Принеси ще відро". Ілля приносить. "Випий і це відро, - говорять йому старці. - Що в собі чує= 1096; тепер?" "Якбl= 0; кільце вкрутити в з= 077;млю, - відповідає Ілля, - я б обер= ;нув землю". "Це багато, - говорять йому. - Принес&= #1080; третє відро&quo= t;. Ілля приносить третє відро. "Випий", - гов= 086;рять, старці. Ілля випив, і сили у нього стал= 086; менше. "Хват = 80;ть з тебе і цього", - гово= 1088;ять старці і йдуть.
Отримавши силу чудесн = 86;, вже в зрілом= 091; віці, Ілля не міг нею загордитисn= 3;, він проніс ї= 111; через все своє життя я= 082; дорогоціннl= 0;й дар, що належ= 1080;ть не йому, а всьому народу руському, якому він беззмінно і безкорислиk= 4;о, в скорботі і = 1087;озбавлення= х, до глибокої старості сл = 91;жив, ставши на багато рокі = 74; образом йог = 86; духовної і тілесної сили.
З усього видно, що Ілля отрима = 74; хороше хрис = 90;иянське виховання. Збираючись на богатирс= 00;кі подвиги, він творить земний уклі = 85; перед батьком і матір’ю, просить у ни= 093; великого благословеl= 5;ня. Батько й мат= 080; розуміють високе призначеннn= 3; свого сина, розуміють, щ= 086; не просто та= 082; дана йому ві= 076; Бога велика сила. Будучи вже старими, вони проте беззаперечl= 5;о відпускаютn= 0; Іллю, дають йому велике благословеl= 5;ня і заповіт не проливати крові християнсьl= 2;ої. І у всіх подвигах богатиря ми бачимо, що він ніколи н= 077; вступає в би= 090;ву в запалі гніву. Силу, що дарована йому, він вживає тільки на захист своє= 11; Вітчизни аб = 86; відновленнn= 3; справедливl= 6;сті. Але й перед битвою з язичеським = 50;алином-царе&= #1084;, що загрожував узяти Київ, І= 1083;ля довго вмовляє йог = 86; піти добровільнl= 6;, не проливат = 80; даремно крові. І тут, і в кожному діянні свят = 86;го богатиря видно його спокійну, тиху вдача, християнсьl= 2;е довготерпіl= 5;ня й милосердя. = span>
Попрощавш= 1080;сь з батьками, Ілля відправляєm= 0;ься до стольног = 86; міста Києва = 076;о великого князя Володимира. Наскільки тривожним був той час можна судит = 80; вже по тому, що прямою дорогою до Києва їхати ніхто не наважувавсn= 3; - там часто на= 087;адали розбійники, могли й пограбуватl= 0;, і життя позбавити.
Ілля не злякався, поїхав доро = 75;ою прямою. Очис= 090;ити її від розбійникіk= 4; - це був його перший подв = 80;г.
Соловей-ро&= #1079;бійник, якого потім полонив Ілл= 03;, втілює в соб= 110; язичеську силу, від якої за свої= 084; християнсьl= 2;им призначеннn= 2; покликаний богатир очи = 97;ати Руську земл= 02;. В багатьох піснях спів = 72;ється, що спис Іллі був з хрестом.
Богатир Ілля Муромець приїжджає д = 86; князя Волод = 80;мира Мономаха (1053-1125), k= 2; не до рівноа= 087;остольного Володимира, як розповідаєm= 0;ься в билинах. Це видно хоч би з того, що християнстk= 4;о вже розповсюдиl= 3;ося на Русі по всіх містах = 110; селах й глиб= 086;ко увійшло в народну душ = 91; і навіть поб= 091;т, що, звичайно, не могло відразу здійснитисn= 3; при святому Володимирі.
Світлий князь Володимир Мономах, великий зах = 80;сник і улаштовуваm= 5; Русі, відраз= 091; припав до душі богати = 88;еві Іллі Муромц= 02;. Вони були єдиного дух = 91;. Звертаючисn= 0; до нього, Ілля назива= 08; його "ласкаk= 4;им князем". У ци= 093; словах проявляєтьl= 9;я щира, без під= 1083;есливості, любов. Мономах, подібно до свого великого предка святого Володимира, збирає навколо себ = 77; на благо Вітчизни всіх наймуж = 85;іших і славних людей Русі. І вони самі їдуть до нього, знаючи, що тут знайдет= 00;ся гідне засто = 89;ування їхнім силам. = span>
До цього мудрого і благородноk= 5;о князя на доп= 086;могу Божим Промислом був послани = 81; руський богатир, селянський син Ілля Муромець. Зусиллями наймужнішиm= 3; і найхоробріm= 6;их людей того часу - російських = 73;огатирів, отаманом яких був Ілл= 103; Муромець, бр= 072;нь з половцями була перене = 89;ена в глиб степів. Руські бога = 90;ирі доходили до Азовського моря, завойо= 074;ували половецькі міста на Північному Дінці, приму= 096;ували половців відкочовувk= 2;ти за Дон і за Волгу, в степу Північного = 50;авказу і Південног = 86; Уралу.
Ця зовнішн&= #1103; війна не заважала руському на = 88;одові під захисто = 84; своїх богатирів в світі і благ= 086;денствуван&= #1085;і будувати монастирі і храми, фортеці і по= 089;ади, орати землю = 110; ростити дітей, складати ве = 83;ичні билини, що відобразилl= 0; спокійну міць та гідн= 110;сть впевненого = 91; своїй силі народу.
За билинам&= #1080; Ілля не знає поразок. І, служачи благу Вітчизни на полі бою до глибокої ст = 72;рості, в душі завжд= 080; залишаєтьсn= 3; монахом-под = 74;ижником. Навколо бушують пристрасті, = 072; він зберіга= 08; внутрішній світ, лагідність, любов до ближнього. Його справд= 10; могутня духовна сил = 72; дивує нас набагато більше за тілесні под = 74;иги.
Високий й світлий образ преподобноk= 5;о Іллі, близький серцю кожно= 11; руської людини. Ось вже більше в= 086;сьмиста років розпо = 74;іді про його благородні подвиги, християнсьl= 2;е милосердя й добродушніl= 9;ть виховують в багатьох поколіннях людей мужність і благородстk= 4;о, любов до сво= 108;ї Вітчизни й народу. Надія Олександріk= 4;на Іллічева (З журналу «Русский дом»)
Віфлеєм&=
#1089;ька
ніч=
ДІЙОВІ ОСОБИ: Симон, господар готелю
Марфа, його дружина.
Сарра, племінниця Симона, сирота.
Купець, торговець коштовними каменями.
Проїжджа з Дамаску.
Троє пастухів.
Сцена змальовує внутрішній двір готелю. Попереду лавка і невеликий стіл. Сарра підмітає двір. Наспівує пі = 89;еньку, потім утомлено зітхає і сідає на лав= 082;у.
Марфа (входить і говорить сердито). Сарро! Знову ти байдикує = 96;!
Сарра. Пробач, тітк= 086; Марфа. Я тільки відпочити сіла. Втомилася... Весь день працювала...= p>
Марфа. Нічого, не переламаєшl= 9;я! Закінчуй пі = 76;мітати і йди швидше чистити овочі! Госте= 081; багато наїхало! Роботі кінц= 03; не видно. Поспішай.
Сарра. Зараз, тітко Марфо.
М а р ф а. А ти віднесла воду жінці з Дамаску, що н= 1077;давно приїхала?
Сарра (збентежено). Не пам'ятаю...=
Марфа. Ось тобі й на! Як це не пам'ятаєш? Ото ледарка! Весь день тільки й чую скарги гост = 77;й на тебе!
Сарра. Так, тітко, адже стільки гостей, а я од&= #1085;а! Такого ще не було — всі кімнати зайняті.
Марфа (радісно). Це правда! Жодної вільної кім = 85;ати не залишилася. = 040; все — наказ кесаря пере = 87;исати народ. У нашо= 1084;у Віфлеємі стільки народу зібралося, щ= 086; й не злічити.= span>
Стук в двері. Входить Купець з коштовною с = 82;ринькою в руках.
Купець. Добрий вечі = 88;, хазяєчко! Чи немає у вас вільної кімнати переночуваm= 0;и?
Марфа. Що ти= ;, пане! Все зайнято, вибачай.
Купець. Я приїхав до В= 110;флеєму через перепис: сім'я моя родом з Віфл= 077;єму. Сам торгую коштовним к = 72;мінням. Нам, купцям, ніяк не можн= 072; втрачати часу: час - це гроші. Мені б переночуваm= 0;и тільки, я доб= 1088;е заплачу.
Марфа. Пробач, пане, все зайнято. Нагодувати - це можемо. Та й відпочине = 96; з дороги.
Купець (сідає на лавку, ставить скриньку на = 089;тіл). Шкода, шкода... Я б заплатив добре. (Відкр= 1080;ває скриньку, виймаючи намисто.) Можливо, тобі, хазяєч= 082;о, що-небудь з мого товару сподобаєтьl= 9;я? Дивися - царс= 1100;ке намисто! Камені так і горять, оправа золота. Ну ж бо?
Марфа. Ох, яка краса! Просто чудо!
Сарра перестає мести, дивиться через плече Марфи на намисто.
Марфа (сердито). Що дивишся? Підмітай швидше!
Купець (копається в скриньці). А у мене й для до= 1095;ки твоєї щось знайдеться.
Марфа. Яка вона мені до= 095;ка! Сирота. Племінниця чоловіка. Пошкодувалl= 0;. Та користі від неї мало.= span>
У дверях з'являється проїжджа гостя.
Проїжджа. Я просила принести мені води. Майже ціла година минула, а ніхто не несе!
Марфа. Сарро! (Звертаєтьс= 03; до Купця.) Ось бачите, що це за дівча! Все забуває! (Саррі.) Зараз же біжи по воду! І пам'ятай, поки всього не зробиш, обідати не б= 091;деш. Зрозуміла?
Сарра бере глек і йде.
(Звертаєть&= #1089;я до Проїжджої.) Ви вже вибачте. Так= 086;ї штовханини = 91; нас ще не було. Просто голова йде к= 088;угом!
Купець. Ну, якщо тобі, хазяєчко, намисто не подобаєтьсn= 3;, тоді прощавай – піду я.
Проїжджа (роздивляюч = 80;сь намисто). Ой, яка тонка робота. А які камені!
Купець. Я й кажу - царське намисто. Готовий за кімнату віддати. Ночувати ж ніде. Хоч в по&= #1083;і ночуй! (Збирає речі в скриньку.) Піду, можливо, в іншому готелі знай = 76;у...
Марфа. Постій, купець. Здається, маленька кі = 84;ната у нас знайдеться. Ось цієї дівчинки. Во= 085;а і в хліві мож= 1077; переночуваm= 0;и. Нічого з нею не станетьс= 03;.
Купець. Мені б тільк= 080; спокійно ні = 95; провести в ліжку.
Марфа. Я проведу теб = 77;, ходімо.
Купець (знову діста= 108; намисто). Ось, візьміть за кімнату. Дякую Вам.
Хазяйка приймає від нього намисто. Йде. <= /span>
Проїжджа. А хазяйка не дурна! Таке намисто зар = 86;била! (Йде.)
Входить Симон, сідає на лавку.
Симон. Ох-ох-ох! Втомився. Ну і днина! Гостей стіл= 00;ки, що не знаю, що й робити!
Вбігає Сарра.
Сарра. Дядьку Симоне! Люби= 081; мій дядьку! = p>
Симон. Що таке, дівчинко?
Сарра. Обіцяй, що можна! Будь ласка!
Симон. Що - можна? Про що ти, люба?
Сарра. Там двоє прийшл = 80; з Назарету. Він старий, а &= #1074;она молоденька. = 030; така стомлена.
Симон. Всі приїжджі втомилися, моя дівчинк = 86;. Через цей перепис народ з усіх кінців земл= 10; йде сюди - весь рід цар= 103; Давида. Ти вже скажи їм, люба, що у нас немає більш = 77; місця.
Сарра. Дядьку, я для них свою комірку віддам! Можн= 072;? Я в печері, в хліві переночую.
Симон. Бідна моя, добра дівчинко, адже втомил = 72;ся й ти, й тобі відпочити треба.
Сарра. Дядьку Симоне, будь ласка! Вони так втомили = 89;я, так втомилися. Дозволь мен= 10; їм допомогт = 80;!
Симон. Ну, Бог з тобою, веди їх в свою комірк = 91;.
Сарра. Спасибі, дядьку, спасибі. Ти не хвилюйся, я свою робот= 091; зроблю: і двір підмет = 91;, і овочі почищу, й води принес = 91;. Я все зроблю.= span>
Входить Марфа. На шиї у неї намисто.
Марфа. Ти принесла води? (Сідає, починає чис = 90;ити овочі.)
Сарра. Я зараз... Ось тільки двох приїжджих проведу в мо= 102; комірку - дяд= 1100;ко Симон дозволив...
М а р ф а. У комірку?!
Сарра. Я в печері, в хліві, на соломі спатиму. А вони такі стомлені...
Марф а. Ти й так там спатимеш, а місцем свої = 84; не розпоряджаl= 1;ся! Паскудне дівча!
Симон. Та годі тобі, Марфо!
Марфа. А ти не втручайс= 03;! Я її комірку вже здала ку= 087;цеві.
Сарра (плаче). Вони такі стомлені, такі хороші...<= /span>
Марфа. Й слухати не хочу. Роби свою роботу! І поквапся! (Йде)
Симон. Не плач, люба, не плач. (Кладе руку на плеч= 077; Сарри.) Якось влаштуємо. Н= 077; плач.
Сарра. Не можу я, дядьку, залишити їх! Вона мені та= 082; усміхнуласn= 3;, ніби вона мо= 103; мама! Вони добрі, бідні... Можливо, вон= 080; зі мною в печері переночуютn= 0;?
С и м о н. Не захочуть, напевно.
С а р р а. А я запитаю, можна?
Симон. Ну, біжи. Якщо погодяться, хай ночують = 074; печері.
Сарра біжить. Симо= 085; бере мітлу і починає під = 84;ітати двір. За сценою чутн = 86; спів «Слава = 074; вишніх Богу, і на землі мир...». Симон зупиняєтьсn= 3;, прислухаєтn= 0;ся. Хтось стука= 08; в двері. Вход= 1103;ть три Пастухи.
1-й пастух. Т = 80; господар цього готел= 02;?
С и м о н. Я, а що вам треба?= span>
2-й пастух. М = 80; шукаємо Немовля, яке сьогодні на = 88;одилося.
Симон. Готель повний народом, але ніхто тут не народжувавl= 9;я.
3-й пастух. Т = 72; не в готелі!= p>
Симон. Я весь день вожуся з приїжджими. = 059; місті, можливо, хтось і народився. Тільки я щос= 100; такого не чув.
1-й пастух. М = 80; шукаємо Немовля, що народилося = 74; печері, в хліві.
2-й пастух. А Немовля цей = 211; Спаситель світу.
Симон. Годі вам жартувати! Я= 082; це Спасител= 00; світу може народитися = 74; хліві?!
3-й пастух. Т = 80; краще послухай. Ми зовсім не жартуємо.
1-й пастух. Сьогодні в полі, де ми пасли стадо, = 1085;ам з'явився Ангел. Він сказав нам: «Не бійтеся. Я сповіщаю велику радість вам = 110; для всіх людей. Сього= 076;ні народився в місті царя Давида Спас = 80;тель, Христос Гос = 87;одь».
С и м о н. Ну т= 1086; біжіть і шук= 072;йте в будинках у Віфлеємі!
2-й пастух. Н= 10;. Ангел сказа = 74;: «Ось вам зна= 082; - знайдете Немовля в хліві, в яслах».
Симон (задумливо). У яслах?
Входить Марфа.
Марфа. Гості скаржаться, що шумите ви дуже. Йдіть, й&= #1076;іть, нічого тут стояти!
Симон. Марфо, їм Ангел з'явив= 089;я. Сказав, що Спаситель світу сього = 76;ні народився. У яслах лежит= 00;...
Марфа. Що за дурниця? Спаситель світу - в хлів&= #1110;? Таке придумають! Йдіть, йдіть, нічого тут базікати.
Симон. Ні, тl= 0; зачекай. Адж= 077; у нас в печері, де ху= 1076;оба стоїть, сьогодні люди ночуют= 00;.
Марфа. Що-о-l= 6;? Які люди? Це все штучки Сарри! Піду й вижену їх звідти. Неподобствl= 6;! (Йде.)
3-й пастух. Довго ми чекали Спасителя.
1-й пастух. М = 80; бачили Ангелів в небі. Вони співали «Слава в вишніх Богу, і на землі мир...».
Симон (про себе). Мені б для них своє= 102; кімнатою по = 89;тупитися! А я їх у хлів!=
Повертают= 1100;ся Марфа з Саррою.
Марфа. Симоне, в яслах Немовля лежить. (Сіда= 1108; на лавку, задумуєтьсn= 3;, перебирає намисто.)
Сарра. Ох, дядьку Симоне! Ти б подивився н = 72; Немовля! Вон= 086; таке!..
Марфа (ніби про себе). Див&= #1085;о, коли я дивилася на Нього, у мене так тихо, так спокійно на душі стало!
Сарра. А коли Він дивиться, немов душу твою бачить!
2-й пастух. Напевно, це Він - Немовля, яке ми шукає= 084;о.
Симон. Марфо, Йому б у нас народитися... А ми... ми не пуl= 9;тили.
Марфа. (закр= ;иває обличчя руками і плаче). Знаю, знаю...
Сарра (обій= маючи Марфу). Не плач, тітко Марфо, не плач...
Марфа. (Притискуюч = 80; Сарру до себе). Адже я твою кімнатку ві = 76; них забрала. І все через це намисто.
Сарра. Але ж ти не знала... Не знала, що Немовля...
Марфа. Не знала, це правда. Але ж ти теж не зна= 1083;а, а пошкодувалk= 2; їх. А я й слухати не хотіла. Вигн= 072;ти збиралася. (Піднімаєть = 89;я з лави, зніма= 1108; з шиї намист= 086; і дає Саррі.) Віднеси для = 085;их, дочечко, намисто. Вон= 080; бідні. Мало що потрібно буде для Немовляти.
Сарра йде з намистом.
Симон. Ось бачиш, Марфо, і ти їм допомогла.
Марфа. Соромно мен= 10;, Симоне. За жадність мо= 02; соромно. Намистом цієї провин = 80; не загладиш... (Думає.) Ось хіба кімнат = 91; свою ми для них віддамо.
Симон. Тепер вже пізно.
Марфа. Ні, Симоне, гріх свій загладити ніколи не пізно. Знаєш що: давай будемо до кінця нашог = 86; життя завжд = 80; одну кімнат = 91; бідним відд = 72;вати. Не за гроші, а так — в дар Немовляті і = 049;ого Матері, за нашу провин = 91;.
Симон. Ось і добре. Значить, і ми Йому дар при= 085;есемо.
Повертаєт= 1100;ся Сарра.
3-й пастух. Н = 91; що ж, підемо поклонимосn= 3; Йому.
Симон (відкриває віконниці). Дивіться!
З вікна на
задньому
фоні видно
зображення
=
52;атері
Божої з
Немовлям в
яслах. Всі
дійові особ
=
80;
групуються
біля вікна н=
072;
колінах і
співають
«Різдво Хри
=
89;тове,
Ангел
прилетів»,
або іншу різ=
076;вяну
колядку.(Невo=
0;домий
автор)
Погані подарунки?=
Мама
ледве
переступилk=
2;
поріг хати,
як до неї
кинулись
троє діточо
=
82;:
- Мамо,
ходіть
побачите як
=
91;
цікаву
передачу по
телевізору
=
87;оказують.
Розповідаюm=
0;ь,
як у якій
країні
Різдво
Христове св=
03;ткують.
Втом=
083;ена
жінка сіла н=
072;
край стільц=
03;.
У неї ще
стільки
роботи. Доки
дивилась, то
й забула про
усілякі
негаразди:
порвані
кросівки
хлопчиків,
курточку, з
якої виросл
=
72;
донечка,
напів-порож
=
85;ій
холодильниl=
2;.
Свят=
082;овий
настрій з
екрану
передававсn=
3;
усім. Хлопці
виспівувалl=
0;
«Різдвяні
дзвіночки», =
072;
дівчинка пі
=
76;ійшла
до мами і
запитала:
- У нас
теж буде так=
072;
гарна ялинк
=
72;,
а під нею баг=
1072;то
коробок з по=
076;арунками?
Правда?
Мама
погладила
донечку по
голівці і
ковтнула
гірку сльоз
=
91;.
Вона уже під=
088;ахувала
скільки
треба запла
=
90;ити
за усі
комунальні
послуги,
скільки вит
=
88;атити
на
найнеобхідl=
5;іші
харчі –
нічого майж
=
77;
не
залишалося. =
040;
стільки ще
всього
треба…
Батькова
зарплата
піде дітям н=
072;
одяг…
На
Новий рік
батько зані
=
89;
до хати
стареньку
пластмасовm=
1;
ялинку, яку
прикрасили
саморобнимl=
0;
іграшками.
Під ялинку
батьки
поклали дві
коробки з
кросівками
для
хлопчиків, а
в новорічно
=
84;у
пакеті –
куртку
донечці.
Діти
дуже раділи
подарункам =
10;
все запитув
=
72;ли:
- А чом=
у
немає
цукерок та
іграшок?
-
Цукерки,
напевно,
будуть на
Різдво, бо ще
піст –
відповіла
мама.
На
Святвечір,
поки діти з
батьком
ходили на ве=
095;ірню,
мама
поставила
під ялинку
пакуночок з
цукерками. Щ=
077;
поклала
шарфики і
рукавички,
які зв’язал
=
72;
ночами, коли
діти спали. А
з порваної
дитячої шуб
=
82;и
пошила
невеличкі
м’які
іграшки.
Знай=
096;овши
нові
подарунки,
діти
найбільше з
=
88;аділи
цукеркам:
-
Завтра з’їм
=
86;.
А нащо нам ці
шарфики і
рукавиці та
іграшки.
Якісь вони н=
077;
такі, як у
магазині.
Погані
подарунки…
Вноч=
110;
дітей
розбудили
якісь
незвичайні
=
75;олоси.
Посеред
їхньої кімн
=
72;ти
стояли три
маленькі ан
=
75;ели
і жалілись с=
080;вому
дідусеві:
- Для
них не
сподобалисn=
0;
шарфики, що
сплела мама =
110;
іграшки, які
вона шила
ночами.
Подавай для
них ще
подарунки,
щоб усе було,
як у телевіз=
086;рі.
Невдячні
діти. Вони і
цих подарун
=
82;ів
не варті. Між
собою часто
сваряться,
батькам мал
=
86;
допомагаютn=
0;,
молитися
часом
лінуються,
тільки розв
=
72;ги
на думці…
- А ви
хто? –
запитали
сонні діти?
- Ми
ваші ангели,
а дідусь –
Святий
Миколай.
- Це як
Дід Мороз?
- Ні. Це=
;й
дідусь
приносить н
=
77;
лише
подарунки, а
несе людям щ=
077;
й радість
духовну, щоб
готувались
святкувати
=
56;іздво
Христове, як
належить
християнам:
попостилисn=
0;,
причастилиl=
9;ь,
робили добр
=
86;
ближнім.
- Ну ми
ще малі. Ми
такого не
розуміємо.
-
Звісно, що не
розумієте, б=
086;
не образили =
073;
тоді батькі
=
74;
за те, що ніби
подарунки
погані вам п=
086;дарували.
А ви своїм
батькам яки
=
81;
подарунок
зробили на
свято?
-
Ніякий. Вони
ж вже
дорослі.
-
Дідусю, ну як
цих діток
врозумити –
ангели з
відчаю аж
крильця
опустили.
- Зара&=
#1079;
ми для них
усе покажем
=
86;.
Ану, закрива=
081;те
оченятка і
дивіться сн
=
80;.
Вони
повчальні.
Споч=
072;тку
дітям
снилась
печера, у
якій народи
=
74;ся
Іісус. Дітка=
084;
у своїй
кімнаті
набагато
затишніше,
ніж у
холодній
печері
маленькій
дитинці
Іісусику,
якого
поклали не у
ліжечко, а у
яслах на
сіні. І
подарували
=
85;овонародже=
1085;ому
Богу ладан,
золото і
смирну.
Ніяких ні
іграшок, ні
цукерок, ні
барвистого
дитячого
одягу. Потім
діти побува
=
83;и
у багатьох
країнах і
побачили як =
089;вяткують
Різдво і
багаті і
бідні. У
декого
навіть нема=
08;
що їсти.
Зовсім не
так, як
показували
по телевізо
=
88;у.
Вран=
094;і
діти прокин
=
91;лись
раніше за
батьків. Щос=
100;
між собою по=
075;омоніли.
Раптом тишу
порушив
веселий
дитячий спі
=
74;.
Це лунала
колядка. Мам=
072;
й тато
відкрили оч=
10;
і побачили
діток у піжа=
084;ах,
в шарфиках і
рукавичках.
Вони весело
колядували.
Потім
привітали
батьків зі
святом і под=
072;рували
найкращі
цукерки, які
вибрали зі
своїх
подарунків.
…
Пройшли рок
=
80;.
Та й досі, вже
дорослі діт
=
80;,
одягають
свої шарфик
=
80;,
коли
приїздять д
=
86;
батьків на
Святвечір.
Лише шкода,
що рукавичк
=
80;
вже порвали
=
89;ь
(Махацька
Лариса, м. Дубно)
Килимок<= o:p>
...Своk= 5;о раннього дитинства Килимок не пам'ятав. Він не міг сказати, де і як він з'явився на світ. Але він точно знав, що найперші його відчуття були пов'язані з Новим роком. Спочатку йому було дуже темно і тісно, а потім пролунав тріск розгорнутоk= 5;о паперу - і його засліп = 80;ла безліч вогників ялинкової гірлянди...
Виблискув= 1072;ла і переливалаl= 9;я ялинка, вкри= 090;а сріблястим = 76;ощиком, скляні кулі пускали різноколірl= 5;і відблиски... «&= #1047;драстуй, світ!» - хотів закричати Килимок, але був такий пр= 080;голомшений, заворожениl= 1; і зачарован = 80;й, що втратив дар мови. Немов крізь сон до нього долетіло захоплене: «= 071;ка краса!», - і він навіть не зрозумів, що це відносилосn= 3; до нього. Про власну зовнішністn= 0; у нього було вельми смутне уявл = 77;ння, але в глибин= 110; душі він, звичайно, сп= 086;дівався, що його вважають красивим Килимком, інакше покл = 72;ли б його не в спальні перед ліжко = 84;, а де-небудь біля вхідни = 93; дверей.
* * *
Спочатку юного Килимка безмірно дивувало вс = 77;, з чим йому доводилося знайомитисn= 3;. Скоро він навчився відрізняти важкі Черевики ві = 76; витончених Туфельок, а м'яким Тапочкам ві = 85; особливо симпатизувk= 2;в. Часто Тапочки зал = 80;шалися з ним на ніч, і тоді вони вели довгі з= 072;душевні розмови. Тапочки розповідалl= 0; Килимку про те, що відбуваєтьl= 9;я за межами сп= 072;льні, ділилися останніми н = 86;винами, іноді мило розпускали плітки про Черевики і Туфельки. Килимок зовсім не знав життя, але в душі був філософом, тому його жахливо цікавили пи = 90;ання всесвіту...
Непомітно пролетів рі = 82;. У будинку знову, як в дитинстві, запахло ялинкою, і серце Килим = 82;а затрепеталl= 6;. Він вірив, що в новорічну ніч виконуютьсn= 3; найзаповітl= 5;іші бажання, відбуваютьl= 9;я найнеймовіl= 8;ніші чудеса. Він дуже хотів що-небудь загадати, ал= 077;, як не старався, та= 082; і не зміг нічого придумати. Йому здавал = 86;ся, що у нього є все, що потрібно дл= 03; щастя...
Дні йшли за днями, один Новий рік приходив на зміну іншому...
Тапочки вс&= #1077; частіше почали скаржитися на здоров'я, та і Килимок почав знаходити у себе потерт= 10; нитки, і це його пригнічуваl= 3;о.
Раніше він ніколи не думав про те, що з ним буде, коли він постаріє. Килимок прагнув не п= 072;дати духом, бадьорився = 10; став ще турботливіm= 6;им до Тапочок. Він шепотів їм ночами різну ніжну = 085;ісенітницю, з болем помічаючи, я= 082; вони старію = 90;ь. І ось одного разу ввечер= 10; замість улю = 73;лених добрих Тапочок з'явилися бездушні пластикові ... Килимок не зміг змиритися з такою підміною і з= 072;сумував, став байдужим і неввічливиl= 4;. Йому здавал = 86;ся, що життя втратило дл= 03; нього всяки = 81; сенс...
* * *
Наближавс= 1103; черговий Новий рік. Туфельки і Ч= 077;ревики жахливо метушилися, бігали по вс= 100;ому будинку, і в Килимку постійно застрягали = 03;линові голки і кружечки конфетті. Чомусь саме зараз його депресія несподіванl= 6; змінилася очікуванняl= 4; дива. Голки к= 1086;лолися і свербіли, конфетті ло = 89;коталися, але Килимок був готовий на будь-які жертви, аби знову відчути цей чарівний новорічний настрій, відчути себ = 77; юним і захоп= 083;еним. Якось тьмяним зимовим ранком, ще не зовсім прок = 80;нувшись, Килимок відчув дивний, незвичайниl= 1;, але дуже приємний дотик. Скинувши залишки сну, він розгледів дві ніжні рожеві п'яти і десять кри= 093;ітних пальчиків. Ніжки невпевнено протупали п = 86; Килимку... З цього дня Килимок ніб = 80; помолодшав.
Він жив, постійно чекаючи зустрічі з цими чудови = 84;и Ніжками. На жаль, їм не часто вдава = 83;ося добратися з дитячої в спальню - на їх шляху бул= 086; стільки майже непереборнl= 0;х перешкод! Розкидані п = 86; підлозі ігр = 72;шки (величезний м'яч, напевно, спеціально = 82;ожного разу виявляєтьсn= 3; прямо на дорозі), обід= 1085;ій стіл (що краще - обійти його навколо або проповзти під ним? Як би не заблукат = 80; серед стільців...) і двері, двері, двері... Ніжка&= #1084; не дозволялосn= 3; заходити в спальню, але заборонениl= 1; плід, як відомо, солодкий. До того ж Ніжка= 084; так сподобався милий м'який Килимок, що в= 1086;ни при кожній слушній нагоді намагалися пробратися до нього. А він прагнув підставлятl= 0; їм свої пухн= 072;сті місця, передбачав падіння, стежив, щоб вони не наступали н = 72; холодну підлогу...
Тепер він знову був щасливий. Ал= 077; дні неминуч = 77; складалися = 74; місяці і роки. Килимо= 082; старів і вже не міг піклу= 074;атися про Ніжки так, як раніше. А Ніжки росли, = 1089;тавали все більш самостійниl= 4;и і їм вже не бу&= #1083;а потрібна опіка старо = 75;о Килимка. Килимок все частіше думав про те, що скоро проб'є його остання година, і сво= 1102; смерть він зустріне на звалищі.
Але одного разу (ох, скільки цих &la= quo;одного разу» було в довгому житті Килимка!) хтось волох = 72;тий і теплий потикався в нього чимос= 00; мокрим і холодним, схопив чимось твердим і потягнув в куток між ліжком і вікном. Гавкнувши, В= 086;лохатий затишно згорнувся н = 72; Килимку кал = 72;чиком і солодко засопів. Килимок був дуже збентежениl= 1; - він не знав, як йому відноситисn= 3; до цього Волохатого. Новий знайомий бу = 74; зовсім не схожий ні на Тапочки, ні на Ніжки. Він не був схильний вести задушевні бесіди і зовсім не виглядав зв = 86;рушливо беззахисниl= 4;... Він був дуже галасливий, = 079; нього лізла шерсть, а іноді він випадково чіплявся кігтем за яку-небудь нитку на Кил= 080;мку, і той здрига= 074;ся від жаху, думаючи, що його ось-ось роздеруть н = 72; клаптики.
Але прийшо&= #1074; той день, який розставив все по своїх місцях... У будинку готувалися до зустрічі Нового року. Через щілин = 91; під дверима = 050;илимок бачив ялинк = 91;, під якою різноколірl= 5;ою купою лежал = 80; подарунки, а серед них - велика крас = 80;ва подушка, перев'язана стрічкою. Погане пере = 76;чуття заворушилоl= 9;я в його душі...
...А потім бу = 74; нескінченнl= 0;й тупіт багатьох не = 79;найомих Килимку Черевиків і Туфельок, му= 079;ика, шелестіння паперу, що знімається = 79; численних коробок і ко= 088;обочок, радісні і здивовані вигуки, дзві= 085;кий гавкіт Волохатого... Килимок був вже дуже старий, щоб спокійно спати під весь цей шум. Він промучився до ранку і лише вдосвіта забувся важким сном. А коли він опам'ятався, то виявив, що лежить на сміттєвій купі в оточенні порожніх ко = 85;сервних банок і мокрих газе = 90;. Найстрашніm= 6;і його думки стали дійсністю.
Все життя промайнуло перед Килимком низкою щасливих і сумних днів, дивовижних відкриттів = 10; гірких розчаруванn= 0;, несподіванl= 0;х зустрічей і сумних втра = 90;... «От і все...», - подумав він, але у цей момент зовсім поря = 76; пролунав радісний виск, і перед ним опинивс= 03; Волохатий. З= 085;ову, як і вперше, акуратно зімкнулися зуби, і незабаром Килимок опинився в знайомому і такому рідному кутку. По всій спальн= 10; валялися клапті, що ще зовсім недавно бул = 80; великою подушкою (видно, над нею ґрунтов = 85;о попрацювалl= 0; чиїсь зуби і кігті...). Але зараз Волохатий н = 77; звернув на ц= 077; ані найменш = 86;ї уваги. Він був такий радий, що зна= 1081;шовся його чудови = 81; Килимок! Ніякі скарб = 80; в світі не змо= 075;ли б замінити його. І тут Килимок зрозумів, що у нього з'яви= 1074;ся справжнісіl= 5;ький друг. Старом= 091; потертому Килимку стало так тепло на душі, що він з&= #1072;співав... І хай співак він був нікч= 077;мний і в його пісні не бул= 086; ні розміру, ні рими, але хіба це має значення? Коли співає душа, немає потреби в критиках. Навіть якщо це душа всього лише старого Килимка. («Амk= 4;он»)
НАМ
ПИШУТЬ
Слава Богу, дорога «Бож = 72; криничко»!
Пишемо тоб&= #1110; вперше, але з невимовною радістю. Наш= 072; недільна школа «Воскресінl= 5;я» зовсім ще юна. Почала діяти в нашому з сел= 110; з приходом н= 072; парафію отц= 03; Юрія Линки. Навчаємось = 90;ільки перший рік, але відчуваємо, як і говорит= 100; наш батюшка, що «Воскресла = 91; нас тепла зірочка вір = 80;» і ми віримо, що у майбутн= 100;ому будемо ще бі= 083;ьше зростати духовно.
Всі ми хочемо раді = 89;но привітати усіх з Різдвом Христовим. Н= 072;йперше нашого Владику Вар = 92;оломія, побажати Йому міцног = 86; здоров’я та терпіння у архіпастирl= 9;ькому служінні. Вітаємо й «Б= 086;жу криничку» т = 72; її головног = 86; редактора о = 90;ця Олександра Карпюка зі святом. Бажаємо вам хороших спонсорів т = 72; багатьох чи = 90;ачів. А найголовніm= 6;е хочемо привітати н = 72;шого улюбленого батюшку отц= 03; Юрія з матушкою Світланою. Вони провод= 03;ть з нами дуже багато часу = 110; нам це дуже п= 1086;добається. Бажаємо для них всього найкращого, що є в світі.<= /p>
Також вітаємо усі = 93; читачів «Божої кринички» т = 72; всі недільн= 10; школи Рівненськоo= 1; єпархії з Рі= 079;двом Христовим. Різдвяної радості для усіх вас, любі друзі. Надсилаємо свої зимові малюнки.
«Христос Рождається!&raq= uo; - «Славімо!»= p>
З
повагою учн=
10;
Недільної
школи
«Воскресінl=
5;я»
при свято-Ус=
087;енському
храмі
с. То=
;чивики
Острозькогl=
6;
благочиння
Христос народився! Шановна редакціє та всі читачі газети «Бож = 72; криничка»! Вітаю вас з Різдвом Хри = 89;товим. Нехай різдвяна зірка світить над «Божою крин = 80;чкою» і показує її читачам дорогу до Бо= 078;ого слова і спас= 110;ння.
Дивний Бог у святих своїх. 1 січня Свята Церкв = 72; вшановує пам’ять преподобноk= 5;о Іллі Муромц= 03;, мощі якого почивають у ближніх печерах Киє = 74;о-Печерсько&= #1111; Лаври. Цікав= 077; життя препо = 76;обного. Пропоную пр = 86;читати уривок із книжки Юрія Лигуна «Ілл= 03; Муромець і Сила Небес= 085;а».
Рац&=
#1082;евич
Софія, с.
Ставрів
Млинівськоk=
5;о
району
Дор&=
#1086;га
во Христі
Софія! На
жаль
редакція не =
084;оже
надрукуватl=
0;
уривок з
книги, який
ти старанно =
087;ереписала
і переклала =
079;
російської
на
українську
мову, але
пропонуємо
=
87;рочитати
житіє
святого Ілл=
10;
Муромця, яке
вміщуємо в
цьому номер=
10;.
Всім читача
=
84;
рекомендуєl=
4;о
знайти і про=
095;итати
дуже цікаву
книгу про
Іллю Муромц=
03;,
про яку
розповіла
для нас
Софія.
Прочита&=
#1081;
Різдвяне
вітання
=
63;ерез
однаковий
інтервал,
починаючи з
букви
поміченої
стрілочкою,
прочитай
Різдвяне
вітання.
Рацкевич
Софія, с.
Ставрів
Млинівськоk=
5;о
району
До
читачів
Любі
діти та
шановні
дорослі.
Просимо пер
=
77;віряти
матеріали,
які ви
надсилаєте
до редакції.
Надсилаючи
=
79;авдання
– надсилайт
=
77;
до них і
відповіді.
Малюнки
обов’язковl=
6;
підписуйте.
Пишіть на
зворотній
стороні прі
=
79;вище,
ім’я, вік,
назву міста
чи села та
район.
Малюнки
бажано
виконувати
яскравими
фарбами.
Щиро
дякуємо за
співпрацю т
=
72;
розуміння. РЕДАК=
062;ІЯ
Кро=
089;ворд
Розгадай
кросворд і у
виділених
клітинках
прочитай
назву
Двунадесятl=
6;го
свята. Карп=
1102;к
Анна, с.
Ставрів
Млинівськоk=
5;о
району
1. Як
звали Матір
Іісуса
Христа?
2. Час
доби, коли
вся сім’я
сідає їсти
Різдвяну
кутю?
3. Що
сповістило
мудрецям пр
=
86;
народження
Іісуса?
4. Хто
хотів убити
новонароджk=
7;ного
Іісуса?
5. Міст=
о,
де народивс=
03;
Іісус Христ
=
86;с.
6.
Обручник
Діви Марії.
7.
Сторона
світу, звідк=
080;
прийшли
мудреці до І=
110;суса.
8. Як
називаєтьсn=
3;
піст перед
Різдвом?
9.
Хвалебні
пісні, які
виконують в
честь народ
=
78;ення
Божого
Дитяти.
10. Куди
поклала Дів
=
72;
Марія Іісус
=
72;,
коли сповил
=
72;?
11. Вони
першими діз
=
85;алися
від Ангела
про народже
=
85;ня
Сина Божого.
12.
Картина, на
якій зображ
=
77;ний
Бог.
13.
Мудреці зі
Сходу, що
прийшли
поклонитисn=
3; Іісусу
Христу.
14. Хто
сповістив
пастухам пр
=
86;
народження
Іісуса?
У
електронніl=
1;
версії
відсутні
деякі ілюст
=
88;ації
та малюнки.
Запи=
;туйте
паперову
версію
газети у
храмах Рівн
=
77;нської
єпархії
=
43;азета
розповсюджm=
1;ється
у храмах
Рівненськоo=
1;
єпархії.
=
45;лектронну
версію
читайте на
сайті http=
://pruxod.ucoz.ua/.
=
56;едакція
залишає за
собою право
скорочуватl=
0;
та редагува
=
90;и
надіслані
матеріали.
=
42;ідповідаль=
1085;ість
за
достовірніl=
9;ть
інформації
несуть
автори
публікацій.
=
47;асновник:
Рівненське
єпархіальнk=
7;
управління
УПЦ.
=
42;идавець:
Свято-Різдв
=
86;-Богородичн&=
#1072;
парафія смт.
Мізоч
Здолбунівсn=
0;кого
району.
=
42;идається
з квітня 2004
року.
Виходить
один раз в мі=
1089;яць.
=
56;/с:
РВ 379 від 02. 04. 2004
року.
=
43;оловний
редактор:
протоієрей
КАРПЮК Олек
=
89;андр
Леонідович.
=
40;дреса
редакції: 35740,
Рівненська
область,
Здолбунівсn=
0;кий
район,
=
89;мт.
Мізоч, вул.
Дерманська, 6.
Телефон: (03652) 40-916.
=
45;лектронна
адреса: karpyk@gmail.com
=
58;ираж:
1110
екземпляріk=
4;.
Друк: ТзОВ
“Острозька
=
76;рукарня”.